«Чи готові ви до смерті? Чи думали ви якими будуть ваші останні хвилини?” — від таких запитань будь-кому стане моторошно і, напевно, захочеться кудись втекти, розвіятися, щоб більше про таке не чути. Але тільки не для засновниці, на перший погляд, дуже дивного товариства Даниїли Почтар.
Вона сприймає смерть як перехід до кращого життя, до життя з Богом. Кілька років тому її родичка-монахиня з Польщі в монастирі в Польщі просто поставила жінку перед фактом, що вона записала її в «Апостольство доброї смерті». «Я взагалі не знала, що це таке, і спочатку, природно, що трохи злякалася,—каже пані Почтар,—але потім подумала собі, раз я вже туди записана, то треба поцікавитися, що ж це за організація».
Пані Даниїла написала написала лист у Францію, в місто Монліжон, де у монастирі святого Мартіна знаходиться центр «Апостольства». Вона попросила ознайомити її з історією та сучасною діяльністю цієї незвичної релігійної організації. Проте звідти лист пані Даниїли направили у крайовий центр, що в монастирі Пресвятої родини в одному з польських міст. І вже польські ченці так би мовити опікувалися новою членкинею «Апостольства». «Мені прислали книги, — продовжує жінка, — звідки я дізналася, що це релігійне товариство було затверджене папою Пієм Х 22 липня 1908 року. За всіх членів «Апостольства» у Франції щодня відправляється Служба Божа за їхнє гідне життя і за добру та легку смерть».
Через деякий час пані Даниїла попросила ігумена монастиря отців василіян Володимира Палчинського, щоб він дав дозвіл створити таку організацію у Івано-Франківську. Священик, звичайно, погодився. Здивуванню поважної пані не було меж, коли одразу ж записалося 146 (!) людей. Адже, щоб стати членом цієї організації не потрібно нічого робити, тільки дати добровільну згоду на те, щоб за тебе молилися. Наразі учасники «Апостольства доброї смерті» проводять активну роботу в місті. Вони відвідують невиліковно хворих людей в хоспісі та моляться разом з ними і за них, щоб Бог полегшив їм страждання та дарував щасливий кінець життя. І навіть важко повірити, що цих кілька тендітних старших жіночок бачать в день десятки смертей! Проте вони реагують на це зовсім спокійно, і це не якась ненормальна реакція, просто вони є надзвичайно духовно сильні.
А буває що невиліковно хворі завдяки молитві, сповіді, причастю позбуваються своїх хвороб. Лікарі тільки руками розводять, і, не знаючи що сказати, говорять: «Ну, така воля Божа!». «Ще ми розповідаємо людям як допомогти тим, хто дуже мучиться і ніяк не може вмерти,—говорить пані Даниїла. — Коли ви бачите таку нещасну людину, то потрібно, щоб біля неї обов”язково був образок Божого милосердя, а ще є спеціальна молитва про щасливу смерть». А ще в «Апостольстві» є кілька десятків людей, які кожного дня після ранкової Служби Божої моляться за різні прохання людей, що підходять і розповідають про свої проблеми. Вони також їздять з місіями по селах. Коли члени «Апостольства» починають говорити про важку смерть як наслідок грішного життя, то багато людей задумується і змінюється, скажімо багато алкоголіків перестають пити. «Ми ні в якому разі не культивуємо смерть, — каже пані Даниїла. — Зрештою, це було б ненормально. Адже людина приходить в цей світ, щоб жити. Ми просто сміливо говоримо про те, про що інші воліють мовчати, а смерть, коли ти з Богом зовсім не страшна».
Ватикан: коли час зупинився