— У нашому парку кілька відділень: екологічної освіти, рекреації і, власне, науковий, де вивчають рослинний і тваринний світ Карпат, — розповідає директор парку Василь Пророчук. — А гриби — це дуже важлива частина нашої гірської екосистеми. Ще три роки тому у нас розпочалася програма інвентаризації грибів. Працівники парку шукали, приносили, знимкували та описували гриби Карпат. І, думалося, що вже все ми зробили у цьому напрямку, але ж природа завжди показує нам щось нове. Згодом виявилося, що, окрім описаних і вивчених, маємо ще 65 нових видів грибів. Усього зараз маємо понад 350 видів
— Багато грибів вже давно відомі, особливо для місцевих жителів, то чи можна знайти в Карпатах якісь нові види?
— Звісно, можна. Хоча про гуцулів кажуть, що вони визнають лише один гриб — білий. А до всіх інших — підберезовиків, лисичок, козарів тощо— ставляться з меншим зацікавленням. Проте природа змінюється, і змініюється все у гірських лісах. З’являються і нові види грибів, або ми знаходимо щось таке, чого навіть бувалі у бувальцях місцеві грибники ще не знали. Адже наші науковці ходять в експедиції, часто у важкодоступні місця. І не лише територією Прикарпаття, але й сусідніх Чернівецької, Львівської та Закарпатської областей. Бо ж не можна розмежувати гриби Івано-Франківщини і, скажімо, Закарпаття, бо це одна гірська екосистема, з однаковим кліматом, грунтами, лісами, де ростуть ті чи інші рослини й гриби.
Вивчення нових видів відбувається десь таким чином: науковці та дослідники йдуть в експедицію, побачивши новий вид грибів, зрізають їх кілька. Фотографують новинки, приносять їху спеціальну кімнату. Один гриб законсервовують у формаліні, решту вивчають: хімічний склад, безпеку споживання і т ін
— Яким чином відбувається класифікація?
— Там багато принципів, складних, суто наукових. Але в основному для практичної користі звичайних грибників та мандрівників горами слід, насамперед відрізняти їстівні і неїстівні гриби. Останніх, на жаль, набагато більше. Тому цей атлас крапатських грибів буде видано, для безпеки людей. Адже не таємниця, що багато людей, збираючи дари лісу, не знає, що саме кладе в козуб. Чимало горе-грибників і життя позбуваються. І для того, аби таких випадків була якнайменше, або взагалі не було, й працюють наші науковці.
ДО ТЕМИ:
За «Довбушевими парениками» до прикарпатського Печеніжина. РЕЦЕПТИ
