— Вирішив погратися в детектива, — ніби жартома пише на своїй сторінці у Facebook Ігор Роп’яник. — У мене вкрали ось цю картину.
Шість років тому художник відправив дві роботи на Всеукраїнську виставку «Мальовнича Україна» до Тернополя. Одна з них увійшла в експозицію, а друга так і не повернулася.
— Мені сказали, що її закупило Міністерство культури. При цьому додали: «Взагалі, це дуже почесно. Можете пишатися… Правда, з оплатою, скоріш за все, доведеться почекати. Інколи гроші від них можна чекати рік-два, а то й більше…». Нічого, подумав собі, почекаю, — каже Ігор Роп’яник.
Проте, пройшло 5 років, але ані грошей, ані картини не було. Тоді митець написав у Дирекцію художніх виставок України, аби з’ясувати долю полотна.
— Звідти скромно промовчали. Думав і я промовчати, але ж — дідько забери! — чому так має бути?! — обурюється Ігор Роп’яник. — Мені не треба було їхніх грошей, мене просто цікавило питання: кому так сподобалася моя картина? Тоді я написав у Міністерство культури культурного листа. Звідти відповідь прийшла. І треба віддати їм належне, з моїм листом там ретельно розібралися, надіслали мені навіть копію акту про закупівлю інших картин з тієї виставки — з прізвищами, назвами творів, цінами… Моєї роботи у списку не було. Словом, можна вважати, я подарував роботу якомусь «любителеві прекрасного».
Нині художник вже не хоче ні грошей, ні картини. Просто хоче знати, де, в якому кабінеті, чи в якій хаті висить його творіння, і хто він — таємничий прихильник творчості митця із Прикарпаття?