Вітання приймає 100-річна Ганна Квич, берегиня великої української родини. Фото з архіву Нивочинської сільради Так берегиня великої родини Ганна Миколаївна Квич із села Нивочин Богородчанського району нині пишається сином і донькою, 14 онуками, 21 правнуком та сімома праправнуками. Усього у жінки було три доньки і два сини, але трьох дітей пані Ганна вже пережила. «Добра донька сільських поважних газдів вийшла заміж за чудового парубка Василя, — розповідає голова Нивочинської сільради Іван Лесів. — Але родинним щастям довго тішитися, на жаль, не довелося. У 31 рік пані Ганна овдовіла, чоловік загинув на Другій світовій війні. Тоді у молодої жінки було на руках четверо дітей, а п’ятого носила під серцем. Навіть сьогодні про свого давно покійного коханого бабця не може згадувати без сліз. А тоді, овдовівши, мусила важко працювати в колгоспі та ще й вести домашнє господарство, аби дати раду усім дітям».
І недаремно. Адже зараз серед її великої родини професори, викладачі, інженери, бухгалтери. Усім бабця дала рада та добру освіту. А двоє її онуків — священики, один, до речі, служить у Римі. Зараз ювілярка проживає у своєї доньки Параски в Івано-Франківську, але на літо завжди поспішає до Нивочина. Ганна Миколаївна має чудову пам’ять, згадує минуле, і повчає, що треба цінувати все, що дає людині Бог, бо немає нічого ціннішого за саме життя, із дітьми та онуками, зі щоденною молитвою та внутрішнім спокоєм. За усе пані Ганна дякує Господу, не забуваючи згадати в молитвах усю свою величезну родину.
Сто років відсвяткувала і жителька міста Калуша Марія Михайлівна Драган. Усе життя вона прожила у житловому масиві Хотінь, який колись був селом, а 13 років тому переїхала до доньки у Калуш. Зараз бабусину старість тішать дві доньки, шість онуків, вісім правнуків та шестирічна праправнучка. Троє дітей сторічної пані померли ще маленькими. «Мамине життя назвати легким не можна, — каже донька Наталія. — Із 13 років, підлітком вона наймитувала, а згодом тягнула віжки колгоспного рабства. На війні загинув мій дідусь, а мамин батько. Воював та ще й відбув примусові роботи на шахтах без будь-якої провини і мій батько. Дожив до 83 років. Помер 19 років тому».
Важко пережила смерть чоловіка пані Марія, але сили щодня додає велика родина і віра в Бога. Ще рік тому ювілярка читала Біблію та говорила про свої роздуми на тему Святого Письма. Бабця Марія мовить, що власне Біблія дає їй відповіді на всі життєві проблеми, розраджує у смутку та в горі. Нині вже й сили не ті, але із Книгою Книг 100-річна ювілярка не розлучається та просто перегортає сторінки. Говорить, що так їй стає легше, бо Біблія додає сил. А в день свого першого сторіччя Марія Михайлівна випила келих шампанського, аби «добрий початок на наступні роки був».