Звісно, ідеальну заасфальтовану дорогу зробити важко, але підсипати знищені дороги гравієм, розгорнути каміння та так рівненько, аби спокійно їздити по ньому авто, можна.
— Усе ми робили за власні кошти, — розповідає голова Мишинської сільради Василь Мельник. — Здавали, хто скільки міг. В середньому по 50 по 100 гривень від господарства. А оскільки газди в Мишині добрі, працьовиті й гонорові, то ті, хто на закордонних та вітчизняних заробітках, давали й більше.
Працівники сільради подбали про грейдер, яким розгорнули каміння — і маєте добру дорогу. За словами мишинського війта, по селі в сукупності є 40 кілометрів дороги. Аби підсипати один кілометр, треба від п’яти до десяти тисяч гривень. Усе залежить від знищеності шляху.
Незважаючи на те, що сільська рада Мишина, дотаційна (має близько 700 тисяч гривень дотацій), із дружною громадою, де є згода, все можна зробити. Окрім підсипання дороги, у Мишині спільно перекривають місцевий Народний дім. Зробили й бетонований місток між двома кутками — Горою та Люціткою. На це зібрали 12 тисяч гривень. Власними силами побудували кладку для сільського кутка Підлипки.
— У 2010-ому під час повені кладку знесло, і школярикам доводилося ходити убрід. Діти через це хворіли, — каже пан Мельник. — Тепер мають добру кладку, по якій можна і на велосипеді, й на скутері їздити.
ДО ТЕМИ:
На Прикарпатті, обікравши сільський магазин, злодії викликали таксі