У Івано-Франківську показали кохання по-лемківськи. ФОТО

Наречені у лисячій шубі, обмін нареченими між родинами, чудові пісні із незвичною для карпатського гуцульського регіону говіркою та мелодикою. А ще конкурси, жарти, поезії, оповідання, спогади розмови про найпрекрасніше почуття — кохання. Усе це представили на вечорі «Кохання по-лемківськи» в Івано-Франківську.
Переглядів: 676
Присутні на вечорі переглянули і стрічку про лемківське весілля. Фото Сабіни Ружицької

Уже сама назва заходу привернула увагу багатьох.

— Кожен чоловік і  жінка мають свою неповторну історію кохання, але водночас кожен етнос має певну характерну ментальність, модель поведінки, і своє... кохання.—каже організаторка вечора Анна Кирпан. — Ось  кажуть, що люди, які живуть у горах більш запальні, а ті, які живуть на рівнинах, — меланхолійні. Щодо лемків, то вони, хоч і романтичної натури, не мали надто багато часу на кохання, бо гірське рільництво вимагає важкої і постійної праці.



Горяни — більш запальні. Лемки — не виняток, — каже Анна Кирпан


Знайомилися, приглядалися один  до одного молоді люди на  «вечурках», які відбувалися переважно  восени і взимку. Це своєрідний молодіжний клуб, де можна було ближче познайомитися. Там не лише жартували, співали й танцювали, але й працювали. Дівчата переважно пряли, бо в гурті веселіше. Усе було гарно й пристойно, кохання було чисте, а вже, якщо дівчина до весілля «приспала» (завагітніла), або й дитину народила, то це була неабияка подія, про яку говорили довго в кількох селах. Розповідали на вечорі й про лемківський одяг, який підкреслював красу і дівчат, і юнаків, і що відігравав не останню роль при зялицяннях. А що вже красивим був весільний народний стрій! Молодята виглядали не гірше королівської родини. До речі, одним із елементів весільного вбрання в деяких селах була.. лисяча шуба.

Доволі цікавим було й те, що в родинах, де виростали хлопці та дівчата відбувався…своєрідний  обмін нареченими. Так парубок ішов в одну родину за зятя. Натомість сестра його дружини, йшла в його сім’ю за невістку та виходила заміж за його брата. Називалося усе це «чирянка». І робили таке для того, аби зекономити, тобто не давати приданого, бо не всі були заможними. Тобто якщо мінялися родини нареченими, то ніхто нікому не повинен був нічого давати.

Представили під час вечора і різноманітні книги про українську етнгогрупу, звучали записи лемківських пісень. А присутні із задоволенням переглянули кінострічку про лемківське весілля.