.jpg)
Тарас Прохасько та натхненний Володимир Гарматюк під час презентації. Фото Сабіни Ружицької Чоловік свого часу закінчив польську філологію в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Саме там, ще в студентські роки, уже теперішній перекладач вперше познайомився із творчістю Посвятовської.
— Тоді до нас приїжджали викладачі з Польщі, — розповідає Володимир Гарматюк, — і власне у них я побачив книжку, яку тепер переклав. Тоді я захоплювався важким роком, роздумував над глобальними поняттями життя і смерті, страждання та звільнення від болю, тілесного і душевного. А коли вперше прочитав твори Посвятовської, зрозумів: це саме те, що мені треба.
Під час презентації перекладеної книги Володимир Гарматюк розповів про важку долю Гелени Миги, так звали знану письменницю. Переховуючись під час війни, у сирому підвалі, дівчинка захворіла на ангіну, яка згодом дала ускладнення на серце. Дівчина рано вийшла заміж, і в 21 рік залишилася удовою. Її чоловік також мав хворе серце. А цей світ вона покинула у 32 роки. Після довго лікування та двох операцій у США. Власне у повісті, Галина Посвятовська у формі листів розповідає про своє життя, хворобу, смерті друзів та знайомих. “Розповідь для друга» написана у формі монологу, листів до друга, поета Іренея Моравського, який, кажуть, сподівався на щось більше, аніж на дружбу, але марно.
Під час хвороби жінка не хотіла, аби її жаліли, а просто ставилися як до звичайної людини. Хоча більшу частину свого життя вона провела вдома у ліжку, у санаторіях, лікарнях. Але вона хотіла жити, дуже хотіла, навіть отримала стипендію на навчання.
— Український переклад додає нам розуміння ж ще однієї долі та способу вираження думок, — каже письменник і також перекладач з польської Тарас Прохасько, який був модератором презентації перекладеної книжки. — Проте більше Галину Посвятовську знають як поетку. Спершу у творчості наслідувала стиль Адама Міцкевича та Юліуша Словацького, але згодом знайшла свою неповторну стежину творчості.