— Моє містечко завжди було хутровою столицею України, — розповідає Юлія Рев’юк. — Проте тут не лише вміють шити шуби й шапки, але й добре вичиняти шкіру. Багато хто каже, що працювати з таким твердим матеріалом — не жіноча справа. Проте коли після важкої праці, бачиш ось таких берегинь, від цієї шкіри віє теплом як від пухнастого хутра.
Окрім шкіряних берегинь, дівчина робить і шкіряні корсети, сумки та пояси за мотивами творів народної художниці Марії Приймаченко.