23-річний Михайло Човганюк був поранений бойовиками біля міста Металіст Луганської області Михайло Човганюк ще весною 2013 року пішов на контрактну службу в десантні війська. Зараз вже другий місяць зі своєю частиною перебуває у зоні АТО.
— Після того, як звільнили місто Щастя, ми тримали його оборону, укріплювали блокпости, — згадує Михайло Човганюк. — Зранку, 17 червня, поступила команда на виїзд. Дорогою до населеного пункту Металіст, що під Луганськом почалася перестрілка. Ми за командою пішли в наступ і отримали сильний обстіл від терористів. Коли наближалися до блокпоста сепаратистів нас почали обстрілювати з “ЗУ”. Рух техніки дальше був неможливий, оскільки був значний ризик попасти під обстріл. Ми вирішили їх обійти посадкою...
Коли група пішла лісопосадкою, бандити не припиняли вогонь.
— Було добре чути, як кулі свистять над головою. Та ми всеодно продовжували рух. Після перестрілки ми зайняли окоп сеператистів. Вони повтікали, бо думали, що нас багато. А наша група була тільки в кількості 15 чоловік, — згадує городенківець. — У наступ ми пішли з представниками батальйону”Айдар”. Приємно було зустріти однодумців, адже цей батальйон сформований з тих, хто був на Майдані.
Перегрупувавшись, терористи почали контрнаступ. Тепер вже українські військові тримали оборону, а боєприпаси закінчувалися.
— Коли бандити почали наступ захопленим БМП, мій товариш зробив постріл з гранатомета. На жаль, терористів ми не зупинили. Відтак, наші були змушені покинути окоп сепаратистів і відступати посадкою. Тоді мене і поранили, — каже Михайло Човганюк.
Сьогодні життю Михайла вже нічого не загрожує, інформує прес-служба Городенківської районної організації ВО «Свобода», членом якої є Михайло. Разом з іншими пораненими українськими військовими йому було надано необхідну медичну допомогу.