У Манявському монастирі на літургію Патріарха Філарета зібралось кілька тисяч прочан. ФОТО

Божественну літургію традиційно очолив Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату – Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

В урочистій молитві взяло участь керівництво облдержадміністрації та обласної ради, інформує прес-служба Івано-Франківської ОДА.

Особливістю цьогорічного паломництва до Манявського монастиря є те, що тут перебувають мощі великого святого преподобного ігумена Меркурія Чернігівського і Бригинського чудотворця. Меркурій – монах, який більшу частину життя прожив на Чернігівщині, збудував у селі Бригинці храм.

Фото: http://www.ogo.ua/

Ігумен Меркурій народився у 1870 році і одержав при хрещенні ім’я Максим. Батьки преподобного походили із благочестивих селян та проживали у с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області.

У зрілому віці святий направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. За велику ревність до молитви, доброту, любов, працелюбство Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах, пам’ять 24 листопада (7 грудня за новим стилем). Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Після жовтневого перевороту для Церкви, монастирів та, зокрема, монахів почались важкі часи. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нові власті “признали” історико-культурним державним заповідником і вирішили “колишню святиню” перетворити у “Всеукраїнське музейне містечко”. Було ізольовано монахів разом з церковною общиною, а пізніше і витіснено її новоствореним музеєм. До 1930 року монастир було повністю ліквідовано. Частина братії була вивезена за сотні кілометрів від Києва і розстріляна, інші були ув’язнені, або ж заслані, а сама Лавра була пограбованою, розореною та збезчещеною. Вигнанцем з улюбленої обителі став і ієромонах Меркурій.

Наприкінці 1942 року, преподобного отця Меркурія направили на парафію у Бригинці, сусіднє від рідної Щаснівки село.

У березні 1949 року отець Меркурій був нагороджений Патріаршою Грамотою в якій сказано: «Благословення за усердні труди на славу святої Церкви», підписаною Святійшим Патріархом Олексієм, а на початку п’ятдесятих років ієромонах Чернігівської єпархії Меркурій був возведений у сан ігумена.

Преподобний Меркурій подвизався на Бригинецькій парафії до 1956 року, будучи ревним служителем Церкви Христової. Проводячи дні свого життя в постійній боротьбі, подвигах, постах і молитвах, батюшка одержав від Бога дар зцілення, і багатьом людям допомагав чим тільки міг.

На 87 році життя 7 листопада 1956 року преподобний отець Меркурій помер. Поховали його біля вівтаря ним збудованого Свято-Троїцького храму, у якому він прослужив 10 років, на Бригинецькому кладовищі.

Рішенням Священного синоду Української православної церкви Київського патріархату від 21 жовтня 2011 року преподобний ігумен Меркурій Бригинський був причислений до лику святих місцевого шанування. У жовтні 2012 року преподобного Меркурія Бригинського визнали загальноцерковним святим.

До слова, Манявський чоловічий монастир був заснований святим преподобним Йовом Княгицьким (Іовом Манявським) у 1606 році. Його насельниками були видатні історичні постаті: Іван Вишенський і Захарія Копистенський. Тут похований гетьман України Іван Виговський.