Днями, в інтернеті ми натрапили на інтерв’ю із верховинцем Русланом Трачем, де він розповідає про гуцульський “аркан” - чоловічий танець, що піднімає бойовий дух. І хоча стаття кількарічної давності, однак вона актуальна особливо зараз, як ніколи раніше, пише verchovyna.at.ua.
Карате, дзюдо, ушу та інші східні бойові мистецтва відомі в усьому світі. Уже певної популярності набув і український бойовий гопак, який відродив кільканадцять років тому львів’янин Володимир Пилат. Але мешканець Верховини Руслан Трач вважає, що окрім гопака, в українців, зокрема гуцулів, є ще одне древнє бойове мистецтво, що здавна служило для підготовки воїнів. І базується цей забутий вид боротьби на рухах гуцульського чоловічого танцю “Аркан”. Детальніше про це розповідає сам автор нового виду національної боротьби.
Руслане, чому ви раптом вирішили, що “Аркан” має в собі бойові елементи?
Я змалку почав серйозно займатися карате та ушу. З одного боку це було модно, а з іншого я прагнув вдосконалити не тільки тіло, але й душу та дух. Тоді мені здавалося, що саме ці східні практики мені допоможуть і посилено тренувався. Але в процесі довгих виснажливих тренувань у мене почали з”являтись відчуття нереальності та внутрішній спротив. Адже ушу і карате — це не стільки рухи, як певний стиль життя та своєрідна філософія. Та й погодьтеся, що перебувати серед засніжених карпатських вершин і намагатися мислити як китаєць або японець, виглядає не тільки не зовсім природно, але й не зовсім розумно. І тому я вирішив знайти щось близьке по духу.
А чим же вас не влаштовував бойовий гопак?
Вивчав я і цей вид боротьби, який був для мене значно прийнятнішим і зрозумілішим, проте все одно це було не те. Зрозумійте, що мислення і світосприйняття жителів Сходу чи Центру України відрізняються від гуцульських, що, можливо, зумовлено навіть природним гірським ландшафтом.
Отож, після гопаку я почав цікавитись, чи не було чогось подібного в нашому краї. Для цього мені довелося детально вивчати історію наших національно-визвольних рухів. Мою увагу привернув давній чоловічий танець “Аркан”, що став відомим поза межами Гуцульщини завдяки діяльності опришків. Коли я почав аналізувати танцювальні рухи, то зрозумів: в “Аркані” ж є зашифрована техніку ведення рукопашного бою. Маючи багаторічний стаж тренувань за системами карате, ушу і занять в танцювальному гуртку, я з першого погляду вирізнив підсічку, удар ногою, коліном, ухиляння від удару і т д. А ще ритм та бойові вигуки “Ой”, “Гей”, “Юх-ха-ха” вводять танцюючих у своєрідний транс.
Окрім того, “Аркан” танцюють із невеличкими сокирами (бартками — Авт.), які були для опришків настільки важливими і священними як бойовий меч для самураїв.
Розумію вашу радість першовідкривача, і що ви робили далі?
Це було свого роду одкровення, яке додало мені охоти. Тож я з головою поринув у пошуки забутої традиції. Досліджуючи побут і звичаї гуцулів, зустрічаючись зі старожилами та хореографами, позаписувавши чимало легенд і переказів про опришків, я зробив висновок, що “Аркан” - це ціла система психофізичної бойової підготовки, яка пристосована до нашого щоденного життя в горах.
Що є основним у цій системі, на чому вона базується?
При вихованні легіня (посвяченого воїна) опришки зосереджувался в основному на психологічній підготовці, яка полягала у вмінні юнака керувати своїми емоціями, перемагати страх, лінь, жити у поєднанні з природою, духами лісів та гір. Хочу сказати, що жителі Карпат й досі залишаються християнами чисто формально, насправді ж вони своєрідні язичники, для яких вогонь, дуби, смереки та гірське повітря додають сили, а вода з шумливих потічків змиває всяке зло. Фізичний тренінг передбачав розвиток загальних фізичних характеристик — сили, швидкості, витривалості, вмінні ощадливо і конструктивно використовувати свої сили тільки на добрі справи та на захист покривджених.
У східних бойових мистецтвах велику роль відіграє медитація та дихальні вправи, чи є щось подібне в гуцульському “Аркані”?
В самому танці немає, але я помітив, що наша співанка, яка має такий самий вплив як східні дихальні вправи пранаями — короткий вдих і довгий видих. А певні склади нашої мови: -ро, -ла, -не, -мана замінюють звукорезонанансні мантри. Отож, у нас є все, що й у чужинців, треба тільки вміити його помічати.
Чи ви вже десь презентували своє відкриття?
Так, я розповідав про систему бойового “Аркана” минулого року в Ужгороді на Міжнародному семінарі з айкідо. На сьогодні за “Арканом” тренуються учні 8-11 класів верховинських шкіл та гурт моїх друзів, які успішно виступили в Києві на Всеукраїнському турнірі з національних бойових мистецтв “Козацька слава”, де отримали нагороди за перше місце. “Арканом” зацікавилося дуже багато прихильників східних бойових мистецтв, відзначаючи його оригінальність. Зараз ми плануємо запровадити “Аркан” в усіх гуцульських школах, адже майбутні чоловіки повинні виростати і виховуватися на рідних ідеалах воїна.”
P.S. На даний час велику увагу Руслан Трач приділяє фотографії. Він є одним з краших фотографів не лише міста, але й району. В той час, бойовий “аркан” перейшов на “інший” план. Чи не варто саме зараз відродити стару давню традицію та масово поширити серед молоді Верховинщини гуцульський танець - “Аркан”?