Подаємо повний текст промови, пише Курс.
“Я би хотів почати ще з 2002 року, коли я був змушений повертатися з Європи у зв’язку з хворобою батька. Поки я їхав, батько помер. І коли я приїхав додому, то став перед вибором, що все, що створили мої батьки, треба або розвалювати, або зберегти і розвивати. На той час це була будівельна компанія зі 150 працівниками, з технікою, з об’єктами, і були продані майже всі квартири, але будинок не був завершений.
Деякий час роздумуючи, наскільки це міг зробити 22-літній на той час хлопець, я прийняв рішення довершувати роботу. Достатньо швидко зрозумів, в якій я системі є, спосіб ведення бізнесу в ній, усвідомив, що можу не тільки довершувати почате, але й розвивати підприємство надалі. Працюючи в розвинутих країнах Європи, я вже практично звик до тієї системи: там все просто – спитав письмово, тобі відповіли в залежності від того, як пише закон, і у відповідний термін. За рік і три місяці після мого повернення, у 2003 році, я почав стикатися з проблемами у веденні бізнесу. Але діяв, як змушувала система, інакше був би поза грою або змушений був би грати постійно з отриманням “жовтих” і “червоних” карток.
Підприємство, яке я очолював, яким я керував (БК “Скол” – ред.), було успішним, законослухняним. Чи сплачувало підприємство податки? Так. У 2010 році сплачено найбільше податків серед всіх підприємств області. У 2011 підприємство визнане кращою будівельною компанією, що теж, мабуть, свідчить про першість сплати податків. При цьому відзначу, я добре знав, як не сплачувати податки.
У 2006 році до мене прийшли незадовго до виборів і запропонували стати депутатом. Дав гроші – і став депутатом. На той час – громадянська партія “Пора”. Поки йшла каденція, так сталось, що я став членом партії, яка незабаром стала для народу з грифом “зрадники”. Після чого прийняв рішення, що це більше не моє і депутатом більше ставати не збираюся.
У 2010 році після довгих вагань все-таки вирішив ще раз спробувати. На цей час я прийняв рішення йти по мажоритарному окрузі, де я виріс. І все-таки був активним депутатом. Я допоміг на виборах “Свободі”, за що був висунутий від “Свободи”. Я категорично відмовлявся вступати в будь-які партії знову після минулого досвіду з партією “Пора”. Я був справді дуже активним на початку каденції, дуже багатьом це не подобалося. Все частіше я почав отримувати “жовті” та “червоні” картки. Тобто організації, в яких я вимагав прозорості і законності, у свою чергу почали вимагати законності у фірми, яку я очолював. А у будівництві неважко знайти невідповідність до закону, який за останні роки змінювався не один раз. Починаєш будову як законну, а закінчуєш – з порушенням, бо закон змінився. Стало значно важче вести бізнес, але я, свідомо розуміючи це, був готовий жертвувати деяким спадом підприємства заради якоїсь вищої і більш для мене важливої реалізації.
Я займався впровадженням зміни дорожнього руху, “пробиванням” вулиці Молодіжної, впорядкуванням та облагородженням парку на вулиці Молодіжній ще й за свої кошти, які до сих пір некомпенсовані.
Їздив декілька разів у Львів і інші міста, щоб прискорити коригування генерального плану, яке мало дати поштовх до розвитку міста. Почав спілкування з мером Монреаля для черпання досвіду. Я просив у забудовників, з якими у дружніх стосунках, то двері, то бруківку, то лавки, встановлював їх на своєму окрузі і не тільки. Шукав і викривав діри, через які не доходили кошти до бюджету. Я твердо був переконаний, що зможу, якщо не змінити ситуацію в країні, то принаймні в місті, в якому виросли мої батьки і почали благородну справу, – будівництво.
На жаль, з часом слово “будівельник” втратило визначення бути благородним, завдяки деяким будівельникам, які зловживали можливостями, які дозволяла система.
Це дуже коротка і стисла інформація, яка свідчить про те, що гроші ніколи не були для мене метою. Після більше як одного року активного збору інформації, аналізування, лобіювання різних соціально важливих для міста проблем я вирішив зробити паузу. За цей час нажив собі немало проблем, зрозумів – або бізнес в іншому місті, і тоді можлива чиста політика, або просто бізнес – і ніякої політики.
Звернувся Ломей, я вирішив собі якось компенсувати втрачене. Враховуючи все вищевказане, я добре розумію значення слова “корупція”, я усвідомив, як слово корупція може зіпсувати і зіпсувала не один рік мені, моїм рідним та близьким.
Я усвідомлюю вчинене, каюсь тут і неодноразово каявся за страждання, переживання та сльози моїх рідних та близьких, перебуваючи рік там (в ув’язненні у Хорватії – ред.).
Дуже прошу вибачення перед бувшими працівниками фірми, які працювали в успішному і щасливому колективі і були задоволені роботою, яку вони робили. Також прошу вибачення у Балагури Володимира за всі неприємності, які він переніс у зв’язку з цією справою. Дуже прошу пробачити мене всіх власників квартир, які до цих пір мають певні незручності та втрати, які вони потерпіли від моєї фірми.
Я сидів рік у хорватській в’язниці, думаючи та спостерігаючи, що переносить моя родина і фірма. За рік часу моєї відсутності з’явилася купа кредиторів і наросли пені та штрафи, що також дало можливість зрозуміти і усвідомити мною вчинене.
Отже, пройшло більше року після того, як мене повернули з Хорватії, і я за цей час відчуваю ще більші наслідки своєї помилки.
Прошу не карати мене позбавленням волі та по можливості застосувати амністію. У свою чергу обіцяю довиконати свої зобов’язання перед тими власниками квартир, які живуть з відключеними ліфтами та іншими недоробками.
Маю п’ять дітей, які без батька не зможуть нормально розвиватися і існувати у разі позбавлення мене волі.
Хочу попросити пробачення за потрачені нерви і час і дуже подякувати сім’ї Оришко, яка весь час у моїй відсутність допомагала моїй родині та внесла за мене заставу, що дало можливість мені, перебуваючи на волі, знаходити ресурс і для моєї сім’ї, для потерпілого, для моїх кредиторів.
Прошу вибачення у потерпілого та інших людей, яким створив незручності.
Також прошу вибачення в людини, яку дуже люблю, і роблю все для того, щоб вона була щасливою, що в свою чергу зробить щасливими моїх дітей.
Дякую. Це все”.
Нагадаємо, Івано-Франківський міський суд визнав винним Володимира Колковського у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 190 ККУ та засудив його до 5,5 років позбавлення волі.