Сім років тому він приїхав до України вчитися, а вже називає її своїм другим домом. Каже, тут із молодого хлопця перетворився на чоловіка. Ця земля дала йому шанс на життя, дала освіту, роботу, він почувається патріотом своєї другої батьківщини. Каже, не розуміє тих, хто народився в Україні, або говорить про спільну колиску і не здатен вивчити мови чи взагалі не поважає цю країну. А біль загиблих Фелікс Озор відчуває як свій власний, повідомляють “Вікна” з посиланням на журналіста Володимира Гарматюка з “3 студії”.
Фелікс Озор, автор пісні:
— Вони для мене такі, як би це бв мій брат або мій син. Тому почуваю себе погано.
Фелікс раніше вже співав із друзями у гурті Блекберрі. Однак ця пісня, каже він, випадає з їхнього репертуару. Тож кілька тижнів тому він постукав у двері до студії Левка Бондара. Попросив допомогти. Після прослуховування, майстер погодився. Каже, відчувається, що кожне слово в тій пісні Фелікс пережив особисто. В його пісні немає штучності.
Левко Бондар, співак, музикант:
— Цей його стиль, афроамериканський такий стиль, мені дуже сподобався. І я радив би йому, що українські народні пісні йому може і не варто співати, а співати у такому стилі, як ця пісня. Це — його. Він цим дихає.
Один за всіх і всі за одного, та ще не вмерла Україна, Фелікс у пісні звертається до Українців як до братів. обіцяє боронити синьожовтий колір до останнього подиху останнього ворога і просить не плакати за героєм, якому гарячим свинцем обірвалося життя - вони просто відпочивають