Після п'яти років у СІЗО Роман Струц вірить у справедливість та сподівається добитися правди | Фото: report.if.ua Лише зараз з’явилася надія на те, що Романа Струца виправдають. Речові докази, вилучені в його квартирі, повернули зі столичної експертизи. Там мали дослідити, чи кров убитого потрапила на одяг Струца під час бійки, чи навмисно – за допомогою шприца, як вважають рідні й сам обвинувачений. Але на одязі немає не тільки крові, а й частин матерії, де плями були раніше. На фото у результатах експертизи на светрі й штанах – лише дірки, пишуть ”Вікна” з посиланням на Репортер.
Зараз Роман на волі, але з електронним браслетом на нозі, ввечері з дому не виходить – з 18:00 до 8:00.
За словами Романа, 31 березня та 1 квітня 2010 року в міськвідділі міліції на вулиці Бельведерській його катували правоохоронці. Струц не боїться називати їхні прізвища, хоч там і є люди, які зараз на посадах.
«Між руками та під колінами просували залізний лом і підвішували між сейфами. Це робив і Прокопчук, тепер начальник міськвідділу міліції. Тоді я не знав, хто це, але тепер я їх усіх знаю добре, бо пізніше вони приходили до суду як свідки, – говорить Роман Струц. – Били пляшками з водою. Коли отямився, то пропонували підписати явку з повинною. Між пальцями пхали клапті паперу, підпалювали. На голову натягували кульок, перекриваючи повітря. Розмахували зброєю. Я питав їх: «Що ви робите, ви ж міліціонери?!». Казали – підпишеш документи, перестанемо, а ні – то повеземо до лісу. Грозили, що сяду на 15 років, а відпустять – хіба коли квартиру продам».
«Петро Марухній, колишній начальник відділу карного розшуку Івано-Франківського міськвідділу, його підлеглий Володимир Атаманчук. До речі, обоє відсиділи за фальсифікацію розкриття злочинів. Андрій Редько, раніше заступник начальника міськвідділу. Оперативник Юрій Олійник, Василь Фелик – тоді начальник міськвідділу. Мене били всі».
Роман Струц вважає, що на його місці міг опинитися будь-хто.
Паперів він не підписав. Його тіло було синім від побоїв, лице розцарапане, рука напухла. Це, каже Роман, бачила на засіданнях і суддя Іванна Ковалюк. Він говорив у суді про катування, називав оперативників. 8 квітня 2010 року суддя Ковалюк винесла додаткову постанову «на виявлені порушення вимог закону під час затримання за підозрою у вчиненні злочину Романа Струца».
Як йдеться у документі, «під час затримання працівники міліції, які причетні до цього, допустили ряд грубих порушень КПК України і ознаки службових злочинів». Але вже 22 квітня прокуратура заявила про відмову у порушенні кримінальної справи. У прокуратурі тоді зазначили, що слова Струца «об’єктивного підтвердження не знайшли».
До 12 квітня 2010 року Роман був у ізоляторі тимчасового тримання, потім – понад п’ять років у слідчому ізоляторі.
«У СІЗО було добре, звісно, порівняно з міськвідділом. Ті, що насправді вбили валютника, напевно, ходять і сміються з мене, – каже обвинувачений. – Якщо таке сталося зі мною, то таке було не раз, і не тільки у Франківську. Міліціонери провели мене через коло брехні, насильства. Зараз вони надіються, якщо мене відпустять, то я не матиму претензій. Але не буде такого. Я йтиму до кінця, поки їх не звільнять. Навіть нехай не посадять, але звільнять. Я не хочу, щоб у моїй країні хтось страждав через таких міліціонерів».
Наразі Роман звикає до волі, планів на майбутнє поки не будує.
«Ходжу по вулиці, дихаю свіжим повітрям. Ще тиждень-другий звикатиму до свободи, – говорить він. – Єдине у голові – добитися правди і справедливості».
