— Помилково пересічні громадяни думають, що потрапити в таку ситуацію вони не могли б, — розповідає Наталія Ковалів, працівник проекту з протидії торгівлі людьми БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ». — Наведу приклад із власного життя. Уже на старших курсах вищого навчального закладу після чотирьох важких років гризіння граніту науки, я вирішила, нарешті, приділити трохи часу собі і навчитись мистецтву макіяжу, танцю та інших премудростей красунь, яким навчають дівчат у школах моделей. Наш курс уже майже закінчувався, коли на заліку з танців наш учитель запропонував нам їхати працювати танцівницями в Японію. Довго переконували мене родичі та друзі, показуючи газетні статті, що такі робочі поїздки є дуже небезпечними. До цього часу завдячую їм за це.
Інший найпоширеніший спосіб вербування є через знайомих, інформують ”Вікна”. Випадково знайомі чоловіки можуть довго завойовувати довір’я, аби отримати вашу згоду їхати працювати чи то на сезонні роботи, чи то обслуговуючим персоналом у цілком пристойні заклади чи домогосподарства. Часто і начебто добре знайомі люди, включно жінки, які самі в минулому були експлуатовані, стають вербувальниками. Везуть, як правило, до Росії, Польщі та Туреччини, хоча інші країни-члени ЄС та й сама Україна також можуть бути країнами призначення.
Довідка. Одна сексуальна рабиня приносить своєму власнику приблизно 1000$ доходу в день і до 250-300 тисяч доларів у рік. Прибуток від цього виду діяльності у шість разів більший, ніж від усіх інших видів примусової праці. Це пояснюється малим капіталовкладенням і низькими операційними витратами, необхідними для цієї злочинної діяльності, а також високими цінами, які споживачі цієї праці готові платити.