Стрітенські свічки ставили перед іконами або перед вікнами під час грози, щоб уберегтися від бурі, граду, грому, блискав Там їх зустрів праведний старець Симеон. Святий Дух сповістив йому, що він не зможе вмерти, допоки не побачить Господа. Перед смертю Симеон взяв маленького Ісуса на руки, радісно помолився Богу за те, що його очі побачили обіцяного Спасителя.
Крім релігійного значення, це свято в Україні є ще джерелом багатьох народних традицій та обрядів. Зокрема у цей день у церкві посвячують свічки, які, за повір’ями здатні навіть громи та блискавки від домівок відвертати.
Ці свічки ставили перед іконами або перед вікнами під час грози, щоб уберегтися від бурі, граду, грому, блискавки та пожежі, розповідають мешканці села Хотимир Тлумацького району, де ще живуть поважні майстрині, які виготовляють стрітенські свічки, інформують ”Вікна”.
«У гірських селах карпатського регіону вважалося, що стрітенські свічки можуть робити лише чоловіки, які на свято Іллі-громовежця (2 серпня) отримали дар повелівати природними стихіями. А жінкам до громниць – зась!, — каже етнограф та краєзнавець Марія Гуменюк. — Але у Тлумацькому районі — свої прадавні звичаї. І свічки «виливають» лише поважні берегині. Так старші жінки йдуть до знаних у селі пасічників, беруть у них ще заздалегідь першого воску, який вони топили, та приносять додому. Цей віск відстоюється кілька днів».
Згодом бабці йдуть до комори, де стоїть спеціальне приладдя: довга рамка з дірками та вставленими нитками-гнотами. У кожну дірку заливають просто на нитку розтоплений віск. Усе, що скапує додолу, стараються викинути, бо то усе має забрати нечистий. Перед свяченням свічки прикрашають яскравими стрічками, різним зіллям та сухоцвітами. Продають свічки зроблені власноруч по 10-20 гривень. Покупців не бракує. За свічками до Хотимира приїздять аж із сусідніх областей, бо кожен хоче мати вилиту свічку громницю. Частину грошей, отриманих за свічки, покутські берегині, віддають до церкви, інакше їхні вироби не матимуть ніякої сили.
Запалена й освячена у храмі стрітенська свічка символізує непохитну віру старця. Саме так, як Симеон, кожен християнин повинен покладатися на волю Божу і не сумніватися в обіцянках Господніх. «15 лютого, повернувшись зі Служби, слід одразу запалити в хаті свічку, щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив. А ще, коли в родині водилося нещастя, громницею обкурювали подвір’я і господу, щоби відігнати усе зло,—пояснює пані Гуменюк.—Також стрітенську свічу запалювали, коли хтось вибирався в далеку дорогу, щоб магічне світло вказувало шлях додому».
А ще, кажуть, що стрітенська свічка відрізняється від купленої в церкві. Вона більше допомагає при негодах. Окрім цього стрітенські свічі ще дають в руки вмираючій людині, читаючи при цьому останню молитву. Та й коли хтось не може спокійно відійти в інший світ, кажуть, що стрітенська свічка вельми допомагає: вона вказує шлях як краще душі вийти з тіла.
