Церква у Чесниках — розкішний об’єкт сакральної культурної спадщини. Таких церков оборонного типу в Україні Церква не використовувалася з 30-х років минулого століття. Дах впав до середини. Постійно затікала вода. Іконостас був повністю знищений.
Про це розповів начальник відділу захисту культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрій Давидюк, пишуть ”Вікна”.
”Велике щастя, що одного разу приїхала зі Львова експедиція реставраторів з філії національної реставраційної майстерні, де працюють реставратори найвищої категорії. Побачили, що псується іконостас, забрали декілька ікон, відреставрували і передали в сільську раду. Зараз ті ікони перебувають у новій сільській церкві. Решта ікон та церковних сакральних предметів постраждали за часи радянської влади. Тому більшість до нас не дійшла, а ті, що дійшли , — деревина, з якої майже повністю змито левкас і фарбовий шар”, — повідомив посадовець.
Ззовні храм реставрували, а всередині — уже важче. Риштування у святині стоїть ще з 70-х років минулого століття. Андрій Давидюк каже, що іконостас уже не підлягає відновленню. Його можна спробувати демонтувати та відвезти у місце для зберігання та хіба що почекати до кращих часів.
”А взамін поставити новий іконостас і облаштувати новий інтер’єр. Та на це, знову ж таки, необхідні кошти і чималі — десятки мільйонів гривень. Але кому це потрібно? Музей там не потрібен, бо немає дороги, аби до нього дістатися. Там немає громади як такої, яка б опікувалася цією церквою”, — акцентує він.
Між тим, церква у Чесниках — розкішний об’єкт сакральної культурної спадщини. Таких церков оборонного типу в Україні дуже мало, визначє Давидюк.
Детальніше у питанні розбиралися журналісти видання ”РІСУ”.
Довідка. Михайлівська церква ХІV століття у с. Чесники . Церква у плані тридільна, перекрита трьома куполами. У ХІХ столітті звели великі контрфорси, що надало храму архаїчного вигляду. Незважаючи на невеликі розміри, пам’ятка незвично монументальна. Гладенькі стіни позбавлені декору й оживлені лише низькими вхідними отворами на західному та південному фасадах і невеликими вікнами над ними. Масивні стіни дивовижно поєднуються із архаїчним гонтовим дахом. Вузькі високі вікна нагадують бійниці, кам’яна стіна по периметру та залишки валу вказують на функціонування святині як фортеці, що відігравала важливу роль в обороні населення від татар. Храм функціонував до 1912 року, коли його закрили після спорудження нової церкви. Всередині збереглися залишки різьбленого інтер’єру, частину якого розібрали для музейних колекцій.