Франківці пригадали річницю початку студентського голодування | Фото: kurs.if.ua Кампанія широкомасштабних протестів української молоді — переважно студентів, — тривала з 2 до 17 жовтня 1990 року, інформують ”Вікна” з посиланням на Курс.
Студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (на нинішньому Майдані Незалежності) завершилося підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.
“1990. Ми були молодими, все життя лежало перед нами і це життя ми могли легко віддати, бо, крім батьків (які ще тоді жили та не були старими) та друзів поруч (можна асоціювати з Україною у всіх її проявах) у нас не було ні перед ким ніяких зобов’язань, — пригадує атмосферу Революції на граніті учасник протестних голодувань Олег Наворенський. — І то було файно — адреналін, відчуття братства, самопожертви і любові підсилені хімією, яку виробляв організм.
Наворенський пигадує, що у перші дні голодування у нього загострилися слух і нюх, за сотні метрів він міг відчувати різні запахи.
”Десь день на третій у мене з’явилися болі у гомілках та запах ацетону в роті, загострилися слух, нюх: я за сотні метрів відчував тютюновий дим, за десятки метрів вловлював запах їжі, якою нас свідомо чи несвідомо провокували. Пиріжки, якими нас закидувала якась бабця: “Вы голодные, так поешьте!”, жінка яка за пару метрів відразу за огорожею прямо перед моєю розкладачкою кусає величезне жовте червонобоке яблуко, а я чую його хрумкіт, його запах, бачу ці дрібні краплинки соку, що розлітаються навколо. По цей день не байдужий до таких яблук. А на шостий день — їсти не хочеш, нічого не болить — ти повністю вільний і всіх любиш ще більше. Найкраще порівняння яке спадає мені на думку: Бог — це любов, а ще свобода. І, як не дивно, відповідальність”— розповідає учасник Революції.