Ілюстрація. А після вечері виходили на вулицю… кутю проганяти Щоправда, цього дня ніхто не голодує, зате увесь день віруючі люди дотримуються суворого посту — нічого не їдять, навіть води не п’ють, інформують “Вікна”.
«На стіл під час другого Свя-вечора подаються смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар і кутя, — каже етнограф Олексій Перебийніс. — 12 страв уже не потрібно. У багатьох місцевостях України перед другим Святвечором додому приносили вже освячену перед Йорданом воду. Жбан із нею ставили на святвечірній стіл. Перед тим, як сідати до вечері найстарша жінка в родині замішувала на свяченій воді тісто та малювала ним хрестики у кожній кімнаті над вхідними дверима, аби нічого лихого до хати не вступало. Це ж робили і над стайнею та над брамою. Водою окроплювали господу, подвіря, сад, город, пасіку, стайню та стодолу. Рештки «голодної куті» обов’язково ділили між домашніми тваринами. Навіть на підлогу мишам кидали».
. А ось козаки на Січі після вечері вони виходили на вулицю та зчиняли стрілянину з пищалей та рушниць, розповідає журналіст Сабіна Ружицька.
«Нині кутю у селах проганяють так: виходять із хат та бють палицею об край будинку та кажуть: «Утікай, кутя, з покуття, узваре, іди на базар, а паляниці, залишайтесь на полиці. А тим, дідух мерщій на теплий дух (тобто піч — авт.), щоби кинути кожух», — мовить пан Перебийніс. — А вже жителі міст, які дуже рідко дотримуються дідівських звичаїв, — продовжує етнограф, — А можуть і феєрверки запалити, і таким чином «прогнати кутю». А в давній час «феєрверками» були вогні від дідухів, яких також спалювали цього вечора».