На Прикарпатті вшанували пам’ять героїв старшинської школи УПА “Олені” та провідника ОУН “Роберта”. ФОТО

В урочищі Розтока поблизу села Липа Витвицької ОТГ Долинського району завершився традиційний фестиваль патріотичної пісні "Яворина ‒ 2017".
Переглядів: 950
У жовтні 1944 року старшинська школа УПА "Олені" розташувалася поблизу гори Яворина. Та незадовго в нерівному

На два дні, 15-16 липня, сюди традиційно з'їжджаються націоналісти з цілої України, щоб вшанувати пам'ять героїв старшинської школи УПА "Олені" та провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника (Роберта), інформують "Вікна".

Як відомо, у жовтні 1944 року старшинська школа УПА "Олені" розташувалася поблизу гори Яворина. Та незадовго в нерівному бою тут загинув увесь штаб старшинської школи разом із охороною.

Неподалік від місця трагедії, дещо пізніше, 31 жовтня 1946 р. загинув крайовий провідник Організації Українських Націоналістів (ОУН) Ярослав Мельник "Роберт".

У 1983 році група патріотів відшукала цвинтар, а в 1991 році там збудували капличку та відновили хрести. Місцеві жителі називають це місце цвинтарем Поля.

У рамках "Яворини" відбулось традиційне сходження до криївки "Грома", змагання з волейболу, шахів, перетягування канату, стрільби, а також богатирські ігри за участи відомого стронгмена, богатиря Назара Павліва. Апогеєм заходу ж стало віче, приурочене вшануванню пам'яті легендарного Ярослава Мельника, а також запалення полонинської ватри з нагоди офіційного відкриття фестивалю патріотичної пісні.

Голова Івано-Франківської обласної ради, заступник голови ВО "Свобода" Олександр Сич відзначив, що вже декілька десятків років відбувається фестиваль повстанської пісні на прославу героїчного чину вояків Української повстанської армії ‒ тих хлопців, що загинули в цих окопах:

"Дотримуючись традиції вшанування вояків УПА, героїв України, героїв історичних, сьогоднішніх ‒ ми самі себе зберігаємо та плекаємо національну гідність. Адже у сучасному глобалізованому світі виживатиме той, хто сильний. Бо глобалізація нищить національні культури, нищить національну психологію, кордони та націю взагалі. Далеко ходити не треба. До прикладу, висловлювання одного з очільників польської держави, мовляв нас з Бандерою та УПА в Европі не приймуть. Я не хочу вдаватися в історичні дискусії чому прийняли в Европу Польщу з їхньою армією крайовою, воєнним геноцидом євреїв, післявоєнним геноцидом українців "Вісла". Я стверджую одне ‒ Польща зараз не є наш адвокат, вона не є наш партнер. Польща є геополітичним суперником, який, користуючись тим, що Україна ослаблена, хоче перетворити її на сателіта, на свого хлопа. Вона це може зробити, якщо ми не матимемо національної гідности, адже вони хочуть позбавити нас національного стрижня, а це Бандера, армія УПА і хлопці, що загинули тут".

Участь у "Яворині" взяли і калушани.

 

Фото: Оксана Тебешевська

Довідка. Ярослав Мельник народився у січні 1919 року в селі Бережниця Шляхетська, що на Калущині у багатодітній сім'ї. Хрестив його парох Старого Угринова та Бережниці о. Андрій Бандера.

Весною 1941 року за доносом провокаторів за Ярославом чекісти приїхали до школи, але він встиг утекти, після чого пішов у підпілля. Родину Мельника більшовики вивезли до Сибіру.

Від липня 1942 по жовтень 1943 року обласний провідник ОУН Станіславівщини, після чого покликаний до Крайового проводу ОУН. Бере безпосередню активну участь у формуванні УНС, а згодом УПА в Карпатському краю. По трагічній загибелі Романа Мокрія — «Байди» (1944) Ярослав повертається на становище обласного провідника ОУН .

Влітку 1945 року Ярослав Мельник одружився з Антоніною Король родом з Войнилова. Шлюб брали в Грабівці.

У жовтні 1946 року НКВС отримав інформацію, що криївка «Роберта» споруджена десь у малодоступній місцині гори Яворини біля села Липа Долинського району. Протягом тижня полк МГБ проводив ретельний пошук повстанської криївки.

31 жовтня місце схованки було знайдено і розпочався бій, який тривав до ночі 1 листопада 1946 року. Ярослав Мельник «Роберт» загинув геройською смертю разом з дружиною, кількамісячним сином та побратимами.

Нагороджений Бронзовим Хрестом заслуги (1945) та Золотим Хрестом заслуги 1-го ступеня посмертно (1947).