Братство УПА разом з Осмолодським лісгоспом вирішило відновити криївку. Відкриття планується на 1 жовтня цього року Там були повтанці з села Ясеня: Гелетій Леон Миколайович – «Тиса», Юрів Василь Леонович – «Грім», його сестра Юрів Параска, Богославець Гаврило Михайлович, Гаврилів Федір Михайлович; з села Небилів: Осадчук Ярослав «Хмара» (1923 р.н.) – охоронець референта пропаганди крайового проводу «Захід-Карпати» та інші, прізвища та псевдо яких невідомі, інформують "Вікна" з посиланням на upa-pereginsk.if.ua.
Спогадами про трагічні події поділилися Дмитро Халус та його дружина з села Гриньків.
Повстанці не думали, що хтось може їх зрадити. Та зрадник з с.Ясень показав місце, де знаходиться бункер. Раненько 5 листопада 1947 р. енкаведисти з усіх боків обступили те місце і стали кричати: «Бандити, здавайтеся». Через запасний вихід з бункера Юрів Василь «Грім» вистрілив і вбив одного енкаведиста. У той час повстанці вибігли з бункера і один з них кинув гранату, від якої загинув і сам повстанець і енкаведист. Осадчук Ярослав «Хмара» побіг до річки Лімниці. Вже хотів її переходити, але на іншому боці побачив енкаведистів. Щоб не попасти ворогам живим у руки, він підірвав себе гранатою. Загинув біля теперішньої могили Січовим Стрільцям. Юрів Параска тікала в напрямку с.Гриньків, та ворожа куля її наздогнала. Вона впала на городі між деревами за сто метів від місця загибелі Ярослава. Ярослав і Параска зустрічалися і хотіли одружитися.
Хоч як повстанці відбивалися, дев’ятеро з них було вбито в цьому нерівному бою. Зміг врятуватися лише Гелетій Леон. Поранений, він ледве добрався до лісосіки і впав непритомний. Лісоруби перенесли його в надійне місце, прикрили смерековим гіллям, а ввечері допомогли перебратися на хутір Бабське до своїх родичів. Там йому перев’язали рану і через кілька днів він пішов у с. Завій і ще три роки воював проти загарбників. Гелетій Леон «Тиса» разом зі своїм товаришем загинули в 1950 р. в лісі коло с.Сливки.
Енкаведисти привезли вбитих повстанців до Перегінська. Серед них було вісім чоловіків і одна дівчина. Вбиті лежали на території колишньої тюрми НКВС.
Для впізнання вбитих повстанців людей зганяли з багатьох сіл – Гринькова, Ясеня, Вільхівки, Перегінська. Вбиті повстанці лежали у Перегінську два дні. На третій день тіла вбитих були викрадені. Знайшлися сміливці, які підпоїли вартових і вночі, коли ті лягли відпочити, вивезли вбитих на двох возах. Щоб колеса по дорозі не стукотіли, їх обмотали ганчір’ям і повісмом. Вбитих повстанців привезли на горішній цвинтар у Перегінську і поховали в Братській могилі.
У звіті Станіславсього обкому ЦК КП(б)У про хід боротьби з формуванням УПА і підпіллям ОУН за період з 20 жовтня по 21 листопада 1947 року цей бій подається так:
"Сов[ершенно] секретно
Секретарю ЦК КП(б)У
товарищу КАГАНОВИЧУ Л. М.
4 ноября с. г. чекистско-войсковая группа под руководством ст[аршего] оперуполномоченного УМГБ лейтенанта Гулянова, действуя в горно-лесной местности, прилегающей к селу Гринькив Перегинского района, вьіявила бандитское убежище, где скрывалось 9 бандитов. На предложение сдаться бандиты оказали вооруженное сопротивление. В завязавшейся перестрелке было истреблено 5 бандитов, остальные 4 бандита пьітались спастись бегством, но в ходе преследования также были истреблены.
В бункере изьято: автоматов – 4, винтовок – 1, пистолетов — 4, боепатронов – 300 штук и 3 полевые сумки с ОУНовскими документами.
Проверкой установлено, что в числе убитых бандитов 4 человека являлись личной охраной референта пропаганды краевого “провода” ОУН “Запад-Карпаты” “Ефрема”, другие 4 бандита – бывшие участники бандсотни “Юрко”, в настоящее время входили в состав охраны референтуры краевого “провода” ОУН.
Личность девятого бандита уточняется".
Місцезнаходження криївки було відоме, мабуть, кожному у Гринькові, оскільки розташована вона недалеко від села. Братство УПА разом з Осмолодським лісгоспом вирішило її відновити. Увесь серпень йшла клопітка робота. Відкриття планується на 1 жовтня цього року.
Раніше йшлося, що у Калуші освятили реконструйовану криївку і гранітний хрест.
