загрузка...

У Косові відкриють пам’ятник одному із засновників незалежної Православної Церкви в Україні

Володимир (Романюк) похований біля брами св. Софії у Києві


У Косові відкриють пам’ятник одному із засновників незалежної Православної Церкви в Україні

Дата публікації: 2017.09.16 | Коментарів: 0 | Переглядів: 804

22 вересня в місті Косові відбудеться урочисте відкриття та освячення пам’ятника нашому краянину, видатному релігійному діячеві сучасності, одному із засновників незалежної Православної Церкви в Україні, богослову, дисиденту та великому українському патріоту, який за свої переконання багато років провів у радянських таборах – Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Володимиру (Романюку) (1925-1995).

Пам'ятник встановлено з ініціативи та стараннями Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, інформують "Вікна".

Початок — о 12:00 за адресою: м. Косів, вул. Грушевського, 1.

Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир І (у миру Василь Омелянович Романюк народився 9 грудня 1925 року у селі Химчин Косівського повіту Станіславського воєводства.

Уперше засуджений 19-літнім — за належність до Організації Українських Націоналістів (ОУН). Восени 1944 року засуджений Військовим Трибуналом НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) області до двадцяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

1946 року в тюрмі йому ухвалюють другий термін за «антисовєцьку агітацію і пропаганду». Покарання відбував в Магаданській області.

1964 — 1972 — священик у парафіях Івано-Франківської і Коломийської єпархії Російської Православної Церкви.

Десь у цей час хрестив В'ячеслава Чорновола. У зв'язку з арештом історика Валентина Мороза (1 червня 1970 року) виступив на його захист, унаслідок чого була розпущена церковна громада с. Космач Косівського району, а Романюку заборонили правити службу.

У січні 1972 заарештований, у липні 1972 року засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

1 липня 1976 року відмовився від радянського громадянства.

У 1984 році за самовіддану службу Церкві в Україні єпископ Української Православної Церкви Америки Андрій нагороджує Романюка вищою священичою відзнакою — митрою.

Після повернення в Україну 28 квітня 1990 року був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім'ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.

Був одним із фундаторів УПЦ Київського Патріархату (заснована у червні 1992 року).

Після смерті Патріарха Мстислава став місценаглядачем Патріаршого престолу із возведенням у сан митрополита.

На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року обраний Патріархом (інтронізований 24 жовтня у Софійському соборі).

Помер Володимир від четвертого інфаркту — з дев'ятнадцяти місяців свого патріаршества майже сім провів у лікарні (наслідок 17 років ув'язнення в радянських концтаборах). Згідно з деякими джерелами знайдений мертвим 14 липня 1995 року за нез'ясованих донині обставин.[6]

18 липня 1995 року спроба поховати тіло у Софійському соборі наштовхнулася на опір з боку духовенства УПЦ Московського Патріархату та силові дії з боку загонів спеціального призначення МВС України.

Похований біля брами св. Софії у Києві.

На батьківській землі, яка породила першого патріарха-гуцула, в його рідному селі Хімчині розташований музей-садиба.

У Святошинському районі Києва існує вулиця Патріарха Володимира Романюка.

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: