Місцеві виготовляють сири з овечого та коров’ячого молока за оригінальними рецептами, які передають із покоління в Василь та Марія Петричуки — подружжя вівчарів — своє заняття не кидають через звичку, адже присвятили цій справі все життя. Однак, Петричуки не мають кому передати свої вміння. Натомість Василь Кірмощук — наймолодший ватаг на карпатських полонинах — перейняв родинний досвід та робить усе, аби перетворити випас худоби та сироваріння на справжній бізнес, інформують "Вікна" з посиланням на "Ukraїner".
Василь та Марія Петричуки живуть та працюють на карпатському Сокільському хребті, між селами Бабин та Яворів, уже понад 8 років. Подружжя все життя займається вівчарством та сироварінням.Раніше вони мешкали поруч із Говерлою. Туди їх на роботу направив колгосп ще за радянських часів — для отримання стажу.
Любов до вівчарства Василеві змалечку передав батько, який також випасав овець. Незважаючи на похилий вік, полишати вівчарство Петричуки поки не планують. Кажуть, що це вже звичка.
У сезон випасу, який триває 4 місяці, Василь щодня водить свою отару на полонину. Наразі в пари отара з 50 овець, серед яких є також барани та ягнята. Молодняк з’являється раз чи двічі на рік. Деяких Петричуки продають, деяких — залишають собі.
Влітку селяни віддають своїх овець Василю на випас, або для доїння та виготовлення бринзи. За недійну вівцю власник платить 150 грн за весь час літнього випасу, а за дійну Василь віддає селянам по 2 кг бринзи. Цим Петричуки заробляють собі на життя в теплі пори року. Випасають, буває й отари по 250 голів.
Вівчарством та сироварінням Василь та Марія займаються лише влітку. Окрім цих основних занять, пара також збирає гриби та шипшину на чай.
Взимку вівці приводять потомство. У холодну пору Петричуки доглядають за своїм господарством, а Марія робить вовняні ліжники (більше про підготовку вовни та процес виготовлення ліжника читайте у нашому матеріалі: Карпатський ліжник — винахід гуцулів) та домашнє вовняне взуття на продаж.