Як на Андрія Первозванного на Прикарпатті “розважаються”

Незважаючи на те, що це християнське свято, воно сповнене багатьох традиції, що сягають дохристиянських часів
Переглядів: 572
Свято Андрія Первозванного сповнене багатьох традиції, що сягають дохристиянських часів

Берегиня народних традицій Михайлина Титарчук каже:

«Найбільше це стосується дівочих ворожінь. Дівчата століттями уночі напередодні Андрія ворожили на судженого, але з часом ворожіння змінюються, проте уся їхня краса саме в давності обрядів».

Щоб «визначити» ім'я нареченого, за словами пані Михайлини, дівчина виходить на вулицю й запитує першого ж чоловіка, який їй зустрінеться: «Скажіть, дядьку, як вас звати?». Саме таким буде й ім'я майбутнього чоловіка. А якщо юнці цікаво, яка професія буде в майбутнього чоловіка, вона розкладає на підлозі миску з водою, трохи пшениці та дзеркальце, а потім пускає півня. Якщо півень спершу клюватиме зерно — чоловік буде добрим господарем, якщо гляне в дзеркальце — ледарем, а якщо спочатку нап'ється води — п'яницею, про це у соцмережі повідомила Анна-Сабіна Ружицька.

Також уночі перед 13 грудня дівчина може навіть «побачити» свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: «Суджений, прийди мене розчесати». Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений. Багатьом кортить дізнатися, хто ж верховодитиме в майбутній родині. І це також можна взнати перед Андреєм. Для цього треба взяти півня й курку зв'язати хвостами та накрити решетом. Через кілька хвилин слід випустити птахів й подивитися, хто кого перетягне. Якщо півень, то чоловік буде головним у родині, а якщо курка, то першість за жінкою.
А тим часом батьки неодружених дівчат у ніч перед Андрея намагалися не спати, адже хлопці-бешкетники могли такого наробити, що десятки людей рік після того будуть обговорювати та сміятися. Так хлопці могли зняти з воріт хвіртку і вкинути в річку, нехай пливе за течією, або ж пускали в димар горобців, могли навіть викрасти зі стайні козу та висадити бідолашну тварину на дах, нехай блеє цілу ніч.

Пані Михайлина каже:

«У наші дні таке важко зробити, бо ж у всіх високі паркани і до хат не добратися. Проте різноманітні смішні історії, особливо в селах, таки трапляються. Зокрема на паркани злих господарів, навіть якщо в них немає доньок на виданні, вивішують спідню білизну великих розмірів, підкидають гною під хвіртку, пишуть лайливі слова фарбою на парканах. і т ін. Словом вигадок і в молоді не бракує».