У Львові вперше показали давні бойківські ікони “Страстей Христових” та “Страшного Суду”

Сьогодні, 23 квітня, у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбулася презентація нововідреставрованих ікон - «Страсті Христові» та «Страшний Суд» ІІ половини XVI ст. із церкви Вознесення Господнього, що у селі Багнувате.
Переглядів: 2356
В музеї є ще вісім ікон, які належать майстрові, який створив ці пам’ятки

Про це інформує "Гал-інфо", передають "Вікна".

Як розповіла завідувачка відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музеї імені митрополита Андрея Шептицького Марія Гелитович, ці ікони раніше не виставляли на експонування.

Вона сказала:

«Ці дві пам’ятки знакові в історії української ікони. Вони потрапили до Національного музею у 1939 році із розформованої збірки музею Богословської академії у Львові. Їх привіз до музею Йосиф Сліпий як пам’ятки, що мають особливе значення  для дослідження українського іконопису. Це перший такий випадок, коли ми маємо дві парні ікони – «Страстей Христових» та «Страшного Суду», які намальовані одним автором».

Як зазначила Марія Гелитович, ці пам’ятки до цього не показували через великі втрати фарбового шару із левкасом. Однак, завдяки фаховій реставрації Володимира Мокрія, пам’яті якого і приурочили презентацію, тепер ікони можна побачити у виставковій залі Національного музею.

 Марія Гелитович наголосила:

«Варто додати, що ікони написані одним із місцевих майстрів. На іконах написано багато текстів. Досліджуючи їх, з'ясували, що досить добре проглядається бойківська говірка, можливо майстер належав до якогось із місцевих монастирів. Орієнтовно ікони датуються 1560-ми роками і це перехідний етап в іконографії цих сюжетів».

Вона також наголосила, що ікона «Страсті Христові» має цікавий сюжет «Увірування Томи», де знизу також зображено пекло та Ірода у ньому, якого хтось тримає за бороду.

Цікавою є й ікона «Страшного Суду». Варто зазначити, що тема Страшного Суду була досить поширеною у давньому українському малярстві ще з часів Київської Русі. Ікони Страшного Суду мали для Церкви виняткове значення, їх сенс мав бути зрозумілим для кожного християнина, адже ці ікони слугували для вірних нагадуванням про Суд Божий та минущість мирського життя. Іконографічні сюжети Страшного Суду досить часто були віддзеркаленням світобачення суспільства і не лише крізь призму релігійної парадигми. У цих сюжетах, окрім богословських аспектів, автори заторкували і проблеми людських цінностей, і морального вибору кожної людини.

 Марія Гелитович сказала:

«На цій іконі ми бачимо дорогу митарств, яку повинна пройти душа. Ця дорога винесена на бік ікони, а не зображена у вигляді вужа чи змії. Ікона дуже колоритна. Особливістю цієї ікони також є фрагмент, де можна побачити, як чорт присипляє багача, щоб він не йшов до церкви. Бачимо архітектуру храму, дзвони, які сповіщають про початок Богослужіння. Зображення храму досить чітке і дехто навіть припускає, що то може бути храм у Лаврові».

Вона також додала, що в музеї є ще вісім ікон, які належать майстрові, який створив ці пам’ятки.