Мирослава Романюк вирощує рекордних розмірів виноград У клубі "Виноградарі Прикарпаття" мешканка Городенки Мирослава Романюк — помітна особа. Колоритна зовні та й загалом цікава натура. Мама дорослих сина й дочки та бабуся трьох онуків, вона встигає всюди. Організація семінарів, дегустаційних з'їздів спільноти, якій у лютому виповниться десять років. Мають свій клубний журнал, де діляться досвідом вирощування лози, догляду за кущами, підживленням, системами захисту, йдеться в публікації Людмили Стражник із "Голосу України".
Листопад для виноградників — період спокою. Та не для їхніх власників. Триває реалізація саджанців. Їх готували з весни, підв'язували влітку, підживлювали й поливали, пасинкували, чеканили. А ще — захист від хвороб і шкідників. Мирослава Романюк підготувала відеоролик, де весь цей процес показаний крок за кроком.
Виноградарка викопує для продажу саджанці ще на початку жовтня, коли визріли лоза й корінь. Опісля вмочує кореневу систему в бовтанку, порівну змішану із жовтої глини та коров'яку. Далі, щоб не пересихали і не втрачали вологи, — в кокосовий субстрат або пропарену тирсу. Обмотує поліетиленом — і так можна з місяць зберігати.
Для важких ґрунтів Прикарпаття кореню саджанця комфортно на глибині 25-30 см. Якщо вище — загроза підмерзання. На дно ями — два-чотири відра перегною, пісок, нітроамофоска, родючий шар ґрунту, вода. Ставити штамбик похило, щоб молода лоза була на 10 см нижче рівня землі, а майбутні рукави опісля йшли з-під землі. Розташувати з півночі на південь. Якщо один кущ – то по ходу шпалери. Обрізати саджанець, залишивши 4-5 вічок. Накрити 5-літровою пластиковою пляшкою без денця, щоб зверху виглядала на 20 см, корком догори. Як більше морозів — закрутити. Перед морозом насипати зверху гірку, щоб при поливі земля осіла. Пригорнути рештою викопаного ґрунту. Навесні спочатку розкручують корок, а вже за стабільної температури знімають саму пляшку.
Для важких ґрунтів Прикарпаття кореню саджанця комфортно на глибині 25-30 см. Якщо вище — загроза підмерзання
Мирослава Романюк ділиться досвідом:
"Багато роботи і в самому винограднику, якраз готую кущі до зими. Забираю решту неопалого листя, вирізаю попередньо всі криві та невизрілі лози. Ті, що лишила для плодоношення, зв'язую у фашини по кілька штук і пришпилюю до землі. Так вони проходять два етапи загартування малими плюсовими та мінусовими температурами. Важливо зігнути лози саме зараз, бо потім вони втрачають еластичність. Важливий вологозарядковий полив, по 100 л під кущ, щоб не підмерзав. Літо й осінь були посушливі, тож вода не завадить. Підживлюю сірчанокислим калієм, обприскую монофосфатом калію, який знищує грибки. Аж потім укриваю на зиму. Є кілька варіантів -- тунельне укриття, агроволокном, ґрунтом, гіллям ялини чи сосни".
На Івано-Франківщині аматорське виноградарство набирає поширення. Ареал вирощування лози значно зріс у північному напрямку, а зокрема на Прикарпаття. Серед десятків тисяч сортів господарі підбирають для цієї кліматичної зони свої, апробують. Якщо недавно було за щастя мати ягоди до 8 г, то особистий рекорд Мирослави Романюк (та й інших учасників клубу) — 35 г. Це Монарх, Алвіка — гібридна форма Калугіна, Граф Монте Крісто.
Плоди рук Мирослави Романюк