Франківський художник зобразив каплицю, присвячену 100-річчю бою на горі Лисоня

Сьогодні, 22 січня, у День Соборності України, Музей мистецтв Прикарпаття пропонує до огляду відвідувачів живописний твір івано-франківського художника Богдана Бринського.
Переглядів: 940
На стіні каплички є дві меморіальні дошки із назвою храму та іменами фундаторів і всіх художників іконописного розпису

Це полотно, на якому зображена капличка, присвячена 100-річчю з часу боїв на горі Лисоня, що відбувались у 1916 році між січовими стрільцями та російським військом, інформують "Вікна" з посиланням на Музей мистецтв Прикарпаття. 

Богдан Бринський з теплом згадує свою участь у пленері.

"Я був одним із п'яти художників, яким випала честь малювати цю каплицю", — розповідає він.

Про події, пов'язані із творенням цієї пам'ятної картини, йдеться у статті Віктора Аверкієва, що була опублікована у тижневику "Номер один":

"З 2 по 4 вересня урочисто проходило відзначення 100-річчя з часу боїв на горі Лисоня та відкриття першого меморіального комплексу Українським січовим Стрільцям, куди входить і капличка, яка була розписана іконами завдяки проекту тернополянина Богдана Ткачика. Розписати іконами капличку пану Богдану запропонували спочатку художник із Бережан Олег Шупляк, а потім і голова ОДА Степан Барна. Для розпису було запрошено, окрім бережанського митця та його сина Віталія, ще й художників Миколу Шевчука з Теребовлі, Богдана Бринського з Івано-Франківська та тернополянина Михайла Дирбавку.

На гору Лисоня з’їхалося багато люду зі всіх куточків області та України. Були тут син Романа Шухевича, донька січового стрільця — 90-річна Надія Ярема, члени ОУН-УПА, воїни АТО, волонтери, представники місцевої влади і навіть Адміністрації президента України. Програма святкування була насиченою, різноманітною та цікавою: відвідування музеїв, презентація книг та фотовиставки; відкриття XI фестивалю стрілецької пісні "Дзвони Лисоні"; погашення спеціальним штемпелем конверта з оригінальною маркою "100 років від часу боїв за гору Лисоня. Пам’яті Українських січових стрільців", виданого "Укрпоштою"; зустріч та відправлення "Потяга українських звитяг"; освячення Стрілецького цвинтаря, військове перепоховання; урочисте сходження на гору Лисоня; молебень за Україну, освячення каплички, в яких взяли участь близько 20 священиків усіх конфесій. Ефективно та наближено до реального пройшла реконструкція історичного бою за участю клубу історичної реконструкції ГО "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять"". А також тут відбулася презентація пам’ятної монети України "100-річчя боїв легіону Українських січових стрільців на горі Лисоня" номіналом у 5 гривень випуску 2016 року.

Група художників справилася з роботою до визначної дати 2 вересня, 100-річчя з дня найкривавішої битви легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону, їх полягло 1300 чоловік, найстаршим з яких було по 20 років. Січові стрільці поховані на цвинтарі с. Посухів, що неподалік від дороги на гору. Обабіч цієї крутої дороги посаджені кущі калини, яка нині дозріла і її кетяги червоніють, немов кров загиблих за волю України героїв. Гора з кам’яним меморіалом та капличкою красується у вигляді горба на хребті. З одного боку розкинулися поля, а з іншого — темніє ліс, у тому місці й боронили січові стрільці рідний край од москалів далекого 1916 року.

Перед іконописним пленером Богдан Ткачик побував на горі у капличці й побачив, що там потрібно пробити ще двоє дверей, зробити внутрішній купол, підлогу, а одне вікно замурувати, бо там би мав бути іконостас. І ось художники в першій декаді липня вже зібралися приступати до роботи як… Небеса мов прорвало, здійнялася сильна буря, згори посипався град-лід завбільшки з аличу, а потім полив як з відра дощ. Художники і всі робітники меморіалу сховалися у капличці, через вікна полилася вода, адже рами їх давно прогнили. Кожен очевидець подумав: а що було б, коли б усі роботи завершили? Це ж знак Божий… Тому вставили ще й нові вікна, безпечно підготувались і в інших аспектах та нарешті приступили до роботи.

Ось що розповів художник Богдан Ткачик про свій грандіозний проект:

"У мене вже був готовий триптих ще із Зарваницького іконописного пленеру — це Покрова Пресвятої Богородиці. Каплиця має висоту до 18 м, і ми всі стіни розписали від підлоги до купола, на висоті доводилось використовувати риштування. Під час робіт застосовували акрилові фарби, я давав індивідуальні завдання, щоб кожен вніс свою лепту в кожнісіньку складову загальної композиції. Про Святу Покрову говорять: «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». Тут композиція Покрови вийшла у нас розміром 8 на 2 м, а під нею у мене виник в уяві задум розмістити символічно всю історію України в образі її героїв. Зрозуміло, під час процесу творення виникали все нові й нові задуми, ідеї і ми їх тут же реалізовували. Починаючи з княжих часів, у композиції зображені: князь Володимир і княгиня Ольга, далі — козаччина, січові стрільці, боротьба повстанців ОУН-УПА, протистояння свавіллю влади героїв Небесної сотні, сучасна війна з сепаратистами та московітами на сході України. Там є маса образів визначних українців різних епох, наприклад: Т. Шевченка, І. Франка, духовних патріотів нашої віри, а також Архангела Михаїла, святого Юрія, чотирьох Євангелистів, Серафими та багато інших. Вінчає те все у куполі козацький символічний хрест. А під Покровою також хрест, малюнок сучасного кам’яного монумента, від якого йдуть сходи. Їхнє закінчення переходить у голову лірника, який, сидячи, грає на лірі нашу історію, а струни ліри перетинають сходи і йдуть до Покрови, до неба. Перед лірником на вишиваному рушникові — писанки і кетяги калини, з правого боку — дерев’яний щит з Майдану, пробитий кулями і з блакитно-жовтими стрічками, далі — загиблі герої Майдану… Всього не перелічити, це потрібно бачити".

Усі художники у своїй роботі дотримувались стилістики Богдана Ткачика і в загальному намалювали близько 20 ікон, враховуючи і шестикрилих Серафимів. Але до кожної ікони, так чи інакше, прикладався кожен із художників, автономних ікон тут не створювалось. У ході процесу Богдан Іванович підкореговував усі роботи. В загальній композиції були передбачені автором і недобрі сили, повержені Архістратигом Михаїлом і Юрієм Змієборцем. Над цими образами також працювали всі художники, але завершення надали Миколі Шевчуку, так як у нього до них особливе відношення. До того ж недобрі сили вже були присутні у його творчості.

"Коли захоплюєшся своєю роботою, то вже себе майже не контролюєш, знаходишся ніби в стані глибокої молитви чи медитації. І от, виходячи з такого стану, я постійно думав, чи не переборщив з тією нечистю, не відійшов від загальної стилістики в розписі. Але, як виявилось, ні, кожного разу мій вчитель та наставник підходив і міцно з подякою мовчки тис руку. Це з його боку було найвищою похвалою і надавало ще більшого натхнення. У цих двох нечестивцях, зображених мною, можна легко впізнати найзапекліших ворогів України — Януковича та Путіна. Один із тих гадів зображений у шапці, яка нагадує кремлівську стіну, а червоний шпиль шапки — зломлену кремлівську вежу з перевернутою п’ятикутною зіркою. Така перевернута зірка в окультизмі є символом недобрих сил, а в пентаграмі сатанізму — це зображення напівлюдини-козла Бафомета, але тут він повержений Юрієм Змієборцем", — розповідає Микола Шевчук. 

Тепер на чільній стіні каплички, по боках центральних дверей, красуються дві меморіальні дошки з чорного граніту. На одній вирізьблено назву храму, на іншій — імена фундаторів, а також імена всіх художників іконописного розпису.

Такий меморіальний комплекс січовим стрільцям є не лише єдиним в Україні, а й у цілому світі. Елементи комплексу почали споруджуватись патріотами й простими людьми ще в 20-х роках минулого століття. Тут з тих часів проходило кожного року багато мітингів та реквієми пам’яті героїв. Нині це все завершено і кожна людина будь-якого віросповідання може схилити голову в знак шани героїв легіону Січових Стрільців".