Потім краєзнавці, історики й очевидці подій перемістилися у місцеву школу, де, власне, заслухали доповіді голови міськрайонної організації історико-просвітницького товариства «Меморіал» Богдана Яневича, учасника розкопок Івана Наконечного, та судмедексперта-криміналіста, який здійснював експертизу розкопаних людських решток — Омеляна Левицького, наукового співробітника обласного музею національно-визвольного руху Василя Тимківа та інших учасників конференції.
Насамкінець зійшлися на думці про необхідність грунтовного вивчення матеріалів розкопок у контексті історичної доби, зборі свідчень очевидців, дослідження архівних матеріалів. Напрацювання конференції планують видати окремою збіркою, а також — звернутися до районної і міської влади з проханням долучитися до створення музею національно-визвольного руху на Калущині. До речі, чимало матеріалів для музею уже зібрано завдяки роботі гуртка юних дослідників національно-визвольного руху на Калущині.
Логічним завершенням величезної дослідницької роботи, на думку директора музейно-виставкового центру Калуша Уляни Паньо, мала б стати підготовка матеріалів для подання на відкриття кримінальної справи за злочин проти людськості.
Розкопки розпочалися у січні 1991 року. Загалом у Войнилові розкопано рештки 228-и закатованих радянською тоталітарною системою у першій половин минулого століття, серед них — 51 дитина, 42 жінки. У жовтні 1991 року рештки були перепоховані у Войнилові, а на місці перепоховання встановлений пам’ятний знак.
Ватикан: коли час зупинився