— Я детально ознайомлений із проблемою виплати заробітної плати, яка нині склалася у Калуші. З початку року йшлося про те, що коштів, які виділила держава на фінансування власних повноважень, занадто мало, щоб «закрити» заробітну плату на цілий рік. Ще на початку року міська влада Калуша озвучувала цифри про те, що забезпеченість міста коштами не дотягує навіть до 70% від потреби. При цьому рахували тільки найнеобхідніше, зокрема — заробітну плату тільки по обов’язкових виплатах, без надбавок і премій. Уже тоді йшлося, що медицина забезпечена заробітною платою на 8 місяців, освіта — на 9 місяців, галузь фізичної культури і спорту, культура — ще менше. На такому «голодному пайку» місто живе вже 9 місяців.
Про це я неодноразово мав розмову із міським головою Калуша Ігорем Насаликом. Тому подав депутатський запит, який стосувався недофінансування захищених статей видатків бюджету Калуша на 2012 рік. Ще тоді довелося з Ігорем Насаликом чимало походити по кабінетах у Києві. Депутатський запит і неодноразові звернення від міста дали результат, бо з Кабміну було видано доручення міністру фінансів опрацювати питання, пов’язані із виконанням місцевих бюджетів, та внести пропозиції щодо їхнього вирішення.
До моєї громадської приймальні впродовж кількох тижнів неодноразово зверталися калушани із проханням вплинути на ситуацію та допомогти вирішити питання. Зважаючи на масовість цих звернень та гостру актуальність даного питання і ситуації у місті загалом, не можу залишатися осторонь проблеми, навіть попри те, що зараз триває передвиборча кампанія і мої конкуренти не втомлюються кричати та зводити чергові наклепи.
На сьогодні триває складний процес переговорів у Києві, до якого залучені головні посадові особи країни. З упевненістю можу пообіцяти калушанам, що наступного тижня, у понеділок-вівторок, Калуш отримає кошти на виплату заробітної плати, а працівники бюджетної сфери — зароблені гроші. Тішить те, що завдяки цим переговорам вдалося зняти соціальну напругу, попередити можливі порушення життєдіяльності міста. А саме: труднощі із отриманням медичної допомоги, перерву в освітньому процесі, можливо — погіршення побутових умов через невдоволення працівників комунальної сфери.
У цій усій справі мене радує ще один аспект: місту не потрібно буде фінансувати повноваження держави. Тобто, власні надходження, за які Калуш мав би розвивати свою соціально-економічну сферу (тобто — ремонтувати дороги, встановлювати дитячі майданчики, проводити капітальні ремонти у бюджетних установах тощо), йшли на погашення позики, а на фінансування міських програм залишався мізер. Попри те, зараз Калуш мусить готуватися до початку опалювального сезону, а це — маса питань житлово-комунальної сфери, які потребують фінансового вирішення. Відтак, міський голова у фінансовому питанні зараз може взяти тайм-аут, не переймаючись проблемою зарплати, а спрямовуючи всі зусилля на те, щоб калушанам у рідному місті жилося комфортно і тепло.
Зрештою, те, що мені вдалося допомогти місту вийти із фінансового колапсу, є значною перевагою порівняно із тим, що мені довелося на якийсь час «випасти» із передвиборчої кампанії. У своєму житті — не тільки політичному, але і — повсякденному, завжди дотримуюся думки, що конкретні справи є важливішими за цілу купу порожніх розмов та політичних обіцянок. Думаю, калушани зі мною погодяться.
Ватикан: коли час зупинився