загрузка...

Ірина Сахно: “Впродовж останніх двох років калушани врятували не одну дитину”

Ірина Сахно. Фото із соцмережі Facebook


Ірина Сахно: “Впродовж останніх двох років калушани врятували не одну дитину”

Дата публікації: 2012.12.31 | Коментарів: 0 | Переглядів: 9389

Ірина Сахно, координатор онлайн-проектів МБФ “Центр соціальних проектів майбутнього”, прокоментувала підсумки 2012 року для калушан і прикарпатців у сфері соціальних ініціатив.

— За цей рік, як і за попередні, Калуш має чим гордитися, і це — не порожні слова. Калушани — настільки унікальні люди, що ви, живучи у такій громаді, не уявляєте, наскільки це вражає, бо звикли, певно, що це — нормальна річ, — переконана Ірина Сахно. —Я зрозуміла, хто такі калушани, приблизно 3 роки тому. Тоді мені на очі зовсім випадково потрапила стаття про калушанку, гросмейстра, чемпіонку світу з шахів Галину Шляхтич. Стаття звинувачувала громаду Калуша у байдужості. Мені стало неприємно, бо я знала, що калушани — надзвичайні. Тому розмістила цю інформацію на калуському форумі. І все б закінчилось нічим, якби один з форумців не встав з-за комп’ютера і не пішов до Шляхтичів, щоб дізнатися, чи потрібна їм допомога. Тоді нас надзвичайно захопило бажання щось змінити для цієї жінки і її родини. Форум тоді зібрав кошти, але основна робота полягала не стільки у зборі коштів, скільки в організації обстеження надзвичайно важкої хворої у Львові. Тоді форумці робили все: відновлювали медичну картку Галини, займались транспортуванням її до закладів. Влада долучилась і зробила основні обстеження, організувала «швидку» і медичний патронаж, долучився «Червоний хрест». Ми передруковували довідки з написаних від руки лікарями, формували пакет документів для консультацій у лікарів Львова та Києва. Тоді одна з користувачів форуму – Людмила Кираль —  координувала всі рухи на місці, «на підхваті» були Леся Мартиненко, Ростислав Ковтун, який і став тим ініціатором, що дав поштовх, оскільки вийшов із віртуалу до родини. Тоді до нас підключились «шахова» спільнота, і ми змогли зібрати на обстеження Галини і на курс підтримуючого лікування. Це був наш перший проект і бойовий досвід.

Потім одна форумчанка звернулась за допомогою для свого маленького племінника Толіка Головатого. Сума, що потрібно було зібрати, становила більше $100 000 доларів. Ми поділили 800 000 гривень на частинки по 10 гривень, і розуміли, що потрібно знайти ту кількість «живих частинок», до яких достукаємось. Форумці розміщували інформацію з проханням про допомогу на інших ресурсах, писали організаціям, компаніям. Оксана Гузинець-Мудрик написала більше сотні листів до своїх колег, які розмістили банери з закликом допомогти. Через три тижні ми зібрали близько $80 000. Ми усвідомили, наскільки люди сильні, і все це калушани винесли на своїх плечах. Ви тоді врятували Толіка!

За останні два роки, за словами Ірини Сахно, калушани зібрали кошти на лікування своїх маленьких земляків і врятували не одну дитину. Вже два роки в усьому світу ми лікуємо Віку Вавринюк. Вона лікувалась у Німеччині, Україні, тепер — в Угорщині. Один із калушан надзвичайно підтримує дівчинку. За ці півтора роки він перерахував на її допомогу вже близько 200 000 гривень. Олег Вікторович є керівником одного з малих підприємств Калуша і допомагає не лише Віці, а також іншим діткам із Калуша.
Калушани піднялись на порятунок Олежика Радьо. Тоді було зібрано більше 120 00 гривень на його лікування. Також допомога була і для Павлика Олеськіва, і Віталіка Бондара. Надія Мельникова ходила по підприємствах з клопотаннями, і, власне, її підтримка була надзвичайною у цій акції.
У 2011 році уряд виділив всього 14 мільйонів гривень на лікування онкохворих за кордоном. Лікування однієї дитини коштує близько 2,5-3 млн. гривень. Зрозуміло, що ті, хто не отримував допомогу вчасно, помирали. На такі рухи калуської громади звернув увагу міський голова, і, вважаю, що його ініціатива була безпрецедентною: у бюджеті було закладено 1 млн. гривень на допомогу онкохворим.
— Зараз в Івано-Франківську, де лише недавно відкрилось онкогематологічне відділення, лікуються ще два ваших маленьких земляки: Аня Жмурій (6 років) та Володя Олійник (4 роки), — зазначила Ірина Сахно. — Вони, як і всі діти, мають дуже дитячі мрії. Аня просила у Миколая ляльку Барбі, а Володя — мотоцикл і кораблик. Уже за півроку вони матимуть інші молитви. Ця біда робить дорослими дуже швидко. І таких діток, якщо у них є шанс на одужання, але немає коштів, можемо врятувати лише ми. Знаю, що калушани  —  це сила. Я хочу привітати вас зі святами і побажати міцного здоров’я та щастя. Щастя — бо заради нього варто жити, а здоров’я — бо саме воно дає нам можливість насолоджуватись усім, що має значення у цьому житті.

ДО ТЕМИ:
Рейтинг подій та особистостей Калуша-2012 від “Вікон”

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
 

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: