— Я підтримую ідею міського голови про формування єдиного бібліотечного фонду, — зазначив “Вікнам” Василь Романович. — У Калуші зараз є кілька бібліотек, які мають не дуже великі бібліотечні фонди і невелику кількість читачів. Загалом, проблема із відсутністю інтересу до читалень, особливо — у молоді, є серйозною, тому керівництво бібліотек мало б подумати про те, як привернути увагу до себе більшої кількості людей. І це має бути не тільки за рахунок переважно нудних і нечастих презентацій, але — більш цікавих заходів для людей різного віку. Читальню, яка має масову підтримку від своїх читачів, яка є суспільно корисною, значимою і навіть такою, яка формує громадську думку та впливає на процеси у місті, значно важче знищити, ніж таку, яка ледь тримається на плаву і чіпляється за потреби своїх нечисленних читачів.
Проте, питання “політики” бібліотеки — це одне. Його влада може обговорювати, оголошувати конкурси на ідеї, змінювати керівників — зрештою, тут усі засоби хороші, якщо прагнення — щирі і не мають під собою комерційної мотивації. Інше питання — це збереження бібліотеки зараз як структури. Громада — збурена, тому влада повинна була б піти на поступки. Але не просто поступитися власною позицією, а запропонувати такий якісний варіант вирішення ситуації, який би вгамував навіть найбільших критиків. Скажімо, Калушу потрібна велика міська бібліотека. Її можна організувати у приміщенні колишньої друкарні. Велике приміщення, яке зараз пустує, звичайно, потребує капіталовкладень. Але, з іншого боку, у місті звільниться кілька приміщень, які займали інші бібліотеки. Тут — й оптимізація штатів та ресурсів, і реорганізація, яка, якщо справді захотіти, дасть якісний продукт.
ДО ТЕМИ:
Ігор Насалик: “Бібліотека у Калуші була і буде. Проте бібліотека має сенс, коли має ресурс”
Роман Сушко: “У випадках проведення реформ завжди говорять тільки половину правди”
