Як повідомляли ”Вікна”, 30-річний Ігор Дмитрів загинув у лютому під час Майдану. Його шукали декілька годин безнадійно. А близько 17.00 надійшла інформація із 17-ї лікарні Києва про те, що Ігор Федорович Дмитрів помер. Снайпер прострелив йому легеню.
— Ми виїхали на Майдан у вівторок увечері, 18 лютого, — розповів “Вікнам” Володимир Шульган. — Їхали з Івано-Франківська, нас було восьмеро калушан. Ігор до мене зателефонував сам, він їхав на Майдан вдруге, я — вп’яте. У Ігоря настрої були дуже радикальні. Минулого разу, як приїхали, він зразу «поперся» на бочку — кидати камінням у «Беркут». Я — подавав. І цього разу він зразу кинувся у бій, ми були на передніх барикадах. Коли почалася сутичка з «Беркутом», ми були разом. Але потім — розійшлися: він побіг на вул. Інститутську, а я — до Жовтневого палацу. До Жовтневого нас бігли троє, несли великий щит і ним прикривалися. Куля вцілила у чоловіка біля мене, потім поранили другого. З пострілів стало зрозуміло, що стріляють не спереду, а — зверху, з готелю «Україна». Ми встигли добігти до Жовтневого. Зв’язок із Ігорем — втратив.
Володимир каже: Ігор Дмитрів із засобів захисту мав щит, шолом і окуляри. Бронежилета у нього не було. Але навіть якби й був, то навряд чи допоміг би.
— Там кров текла просто рікою — і це без перебільшення. Просто на моїх очах куля «винесла» мозок чоловікові, у той час, як його руки й ноги ще рухалися. Я бачив, як застрелили чоловіка, до нього підбіг інший, щоб допомогти, а куля влучила і в нього. А потім поранили ще жінку-медика, яка кинулася їм на допомогу. Там не допомагали бронежилети, там не просто стріляли, а вбивали — цілилися у голову, груди і шию. Я бачив потім бронежилети — і вони були прострелені.
Як повідомляли “Вікна”, Ігор Дмитрів звів будинок, у якому йому не довелося пожити.