| Фото: Максим Бірін — Мета перформансу — задуматись на тим, що відбувається у нас перед очима. Суть у тому, що нічого нікуди безслідно не зникає, та нічого нізвідки не з’являється. Завжди є причина та наслідки, тому не варто створювати собі фальшиві ідеали, бо історія — дуже примхлива дама, яка про себе може нагадати, коли про неї забувають, або ж трактують не так, як є насправді, — розповів ”Вікнам” Артур Єфремов.
Митець товк каміння, викладав його в формі України, лив червону рідину, накривав білою простинею. У перформансі була муза, яка витирала “кров” веретою. Кров не сховаєш та не прикриєш: якщо про неї забувати, рано чи пізно вона про себе нагадає у різний спосіб.
