Калуський “Широкий лан” провів “розвідку” у казармах, де тренують майбутнє військо. ФОТО

Олег Матійців, учасник волонтерських місій та гітарист калуського гурту "Широкий Лан", потрапив під мобілізаційну роздачу. Будучи нормальним українським чоловіком, не шукав "блату", не вимагав особливого статусу з огляду на музичні, кар'єрні або професійні плани, а дисципліновано з'явився з речами, і вже за пару днів обживав полігон на Львівщині, і ще через тиждень - у Житомирі.
Переглядів: 1317
| Фото: Горіха ЗерняFacebook

“Звичайно, ми рвонули провідати, а як інакше? Тим більше, сьогодні на базі був святковий концерт (річниця виведення радянських військ з Афганістану), і наших хлопців запросили виступити перед особовим складом.

Перша частина програми - традиційна, місцеві самодіяльні колективи, вишиванки, віночки, “край, мій рідний край” та інша поетика. Професійно, гарно, як кажуть - у форматі. Але я весь час ловила себе на думці: Україна змінилася. Вона вже не квітуча, не солов’їна, не гостинна і не співуча. Може бути, навіть не єдина, у тому значенні, яке вкладають автори бігбордів. Україна мовчить, зціпивши зуби - бо коли ти відстрілюєшся, якось не до співів. Наша музика тепер сильніша, це вже не “співаночка”, а естетика тяжкого року”, пише у Facebook Тамара Дуда.

Святослав Бойко та Олег Матійців на пару “підняли” зал. Чоловіки слухали вдумливо, зосереджено, а потім - лавина емоцій. Це була їхня енергетика, їхні слова - про військове братерство, про тіні древніх воїнів, які стоять у нас за плечима.

“... А я тим часом займалася своїми справами. Разом з Машею роздали бійцям hand-made печеньки з Києва. Потім проникла у казарму - треба ж подивитися, у яких умовах живе нова хвиля мобілізації. Принагідно, відзначу більш ніж лояльне ставлення командирів - відразу видно, з волонтерами знайомі, нашу породу вже зустрічали, нічому не дивуються. І коли я поповзла під ліжко - дістати берці та рюкзак для фотографії - ніхто навіть вухом не повів, тільки присвітили для зручності”, йдеться у дописі.

Отже, хлопці отримали по комплекту літньої і зимової форми. Нарікань на якість поки-що немає, на полігоні проявляє себе адекватно. Балаклави не видали, є шапки, звичайні бюджетні. Берці - покращена підошва, досить зручні. Кажуть, якщо підібрані по розміру - взагалі жодних проблем. Але практично у кожного, крім державного взуття, є одна-дві пари з дому. Для зберігання речей видані польські рюкзаки. Аптечки, броніки і каски ще не давали, рано, нема наказу про розподілення.

Новобранці проходять активну підготовку, фізичну, тактичну, теоретичну. Протягом тижня не вилазять з полігону, все від”їздили і відстріляли по плану. Крім того, серйозні теоретичні заняття з різних аспектів, від медицини і зв’язку, правил користування мобільними телефонами у зоні АТО до психологічних тренінгів. Вся підготовка ведеться з прив’язкою до конкретних умов конкретної війни, з практичного досвіду.

У казармі чисто і спокійно, працює телевізор, є спортзал з тренажерами. Туалети і умивальники поверхом вище, а гарячий душ у сусідньому корпусі, доступ без обмежень. Годують ситно, м’ясо тричі на день. Як зізнався один дядько, хотів тут скинути вагу, але поки що не вдається.

“Бойовий дух - не знаю, я ж не духівник. Здається, настрій діловий і позитивний, люди збираються на роботу, планують її оперативно завершити і повернутися додому. Нам особливо ніколи розвоювуватися, нам жити потрібно”, підсумувала Тамара Дуда.