Місцеві жителі, євреї на ринковій площі в Калуші | Фото: kalusz.io.ua В “Історії Калуша” Володимира Грабовецького зазначено, що до 1549 року Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства. 1549 року польський король Сигізмунд Август уповноважує Пелзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає «вільним містом» на Магдебурзькому праві. В місті був створений міський магістрат. Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни.
У XV ст. Калуш переживав період розквіту. Місто було відоме своїм розвинутим солевидобутком, броварнею та виробництвом солоду. Вироблялися бікарбонат натрію, селітра, а на початку XIX ст. була заснована ливарня для виробництва церковних дзвонів.
За першим поділом Польщі 1772 року Калуш відходить до Австрії, а коли Австрійсько-Угорська монархія розпалась і створилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), громадяни Калуша встановили міську адміністрацію ЗУНР.
На початку першої світової війни, з приходом російських військ, Калуш зазнав багато лиха. Михайло Грушевський писав, як російські окупаційні війська нищили і забороняли все, що нагадувало їм українське:
“Під час, коли українське життя в Росії штучно руйнувало ся, спиняло ся, заморожувало ся всіми отсими способами, галицьке нищило ся ще більш грубо, насильно і варвароько. Через кілька тижнів по тім, як узято Львів, з осени 1914 р. мова російська адміністрація тутешня, з гр. Бобрінським на чолі, стала розвивати свою програму ліквідації всіх здобутків українського культжиття в Галичині. Припинено українські часописи, позакривано книгарні, просвітні, а далі взагалі висилки до Росії “небезпечних” і “підозрілих” українських діячів. Урядоване українською мовою і научаннє нею припинено. Почали робити ся заходи для заміни унії російським православієм. Де не було на місці українського, уніатського священика — вивезено його чи сам виїхав,— туди посилано православного, а де були священики на місцях, їх намовлювано, щоб переходили на православіє, або щоб селянські громади виносили постанови, або їм дано православного священика” .
Уже на початку війни в Калуші було знищено 1414 будинків і 976 окремих господарств — 15 відсотків міського житла. Російськими військами тільки в самому місті було спалено 200 жидівських будинків, загинули і їхні архіви.
На сайті ”Старий Калуш” є світлини міста, датовані 1915 роком, які і пропонуємо переглянути. З-поміж інших фотографій є кілька знімків із відвідин міста Вільгельмом II, який з 1888 по 1918 рік був останнім кайзером Німеччини та королем Прусії.
Вільгельм II, повне ім’я Фрідріх Вільгельм Альберт Віктор Прусський
Вуличний жебрак у Калуші
Військовий автомобіль перед пошкодженою церквою у Калуші
Діти євреїв в кінному екіпажі перед церквою у Калуші
Німецький солдат везе кінський гній з тачкою