загрузка...

Калуські волонтери повернулися з поїздки у зону АТО і розповіли, як їх “гостинно” зустріли на Донбасі. ФОТО

Кожна поїздка для калуських волонтерів — особлива | Фото: Юрій Федоровський


Калуські волонтери повернулися з поїздки у зону АТО і розповіли, як їх “гостинно” зустріли на Донбасі. ФОТО

Дата публікації: 2015.06.23 | Коментарів: 0 | Переглядів: 5791

Як повідомляли "Вікна", 12 червня в чергову поїздку у зону АТО вирушили водії Калуської міської філії "Союзу Українок", які на передову повезли гуманітарну допомогу для військових. Частину вантажу складали посилки від рідних, які волонтери-водії здебільшого передають у руки адресатів. Маршрут калушан пролягав від Красногорівки до Станиці Луганської — приблизно 1000 км по лінії фронту.

Цього разу волонтери заїжджали у села, де раніше не були жодного разу. Загалом, каже водій-волонтер Юрій Федоровський, — 32 пункти розвантаження, інформують ”Вікна”.

“Перше враження: ніяких Мінських домовленостей немає! Канонада по всьому фронту. Просто є гарячі точки і відносно спокійні. Але бойові зіткнення тривають постійно, щодня є втрати, як загиблими, так і пораненими”, — ділиться Юрій Федоровський.

Водночас, волонтер зазначає, що при такій інтенсивності вогню наші втрати є мінімальними, а військові миттєво реагують на дії бойовиків.

“Я вважаю, що так змінити військо всього за рік часу — це подвиг. Нехай у нас не вистачає нової зброї, є перебої з формою, але є головне — дух. Є бажання людей допомогти нашим військовим, а солдатам захистити нашу країну”, — каже він.

Щодо самої поїздки, то враження у калушан дуже позитивні. Вони відзначають, що військові на передовій одягнені та нагодовані, критичних потреб майже немає.

“Більшість хлопців дуже раді побачити своїх земляків і почути, що наші за них не забули і допомагають, хто чим може. Це дуже надихає і додає упевненості”, — твердить Юрій Федоровський.

Оскільки калушани на передову їдуть уже не вперше, то звикли вони і до пригод, які щоразу з ними трапляються. Нагадаємо, що волонтери із Калуша потрапляли під обстріл у районі селища Піски, на Луганщині їм довелося побувати “у полоні”, а у лютому вони брали участь у пошуках калушан, які зникли у районі Дебальцевого.

Цього разу поїздка також була особливою. Адже на третій день, коли надвечір хлопці вирішили перекусити в одному з придорожніх кафе, їх зустріла там не дуже дружня компанія.

“Ми були у формі української армії. Тож, коли нас помітили, почали називати “укропами” і заявляти, що ми приїхали їх убивати. Результат: ми гордо відступили з високо піднятими головами по тілах відпочиваючих молодиків, але з переломом правої руки побратима Петра. Взагалі Петя був нашим оберегом. Одного ранку він затримався у вбиральні і це врятувало нам життя: на дорогу, по якій ми рухались, за дві хвилини до того упала міна”, — ділиться волонтер.

“Хочу сказати і про нашого водія Василя, який, після втрати працездатності Петра, вивіз нас з усіх складних місць, де ми побували. Також хочу подякувати надзвичайно гостинним бійцям 24 бригади за теплу зустріч. Взагалі було дуже приємно зустрітись з такою кількістю наших захистників, почути їхні розповіді, поспілкуватись, згадати попередні поїздки. Вірю в нашу перемогу, вірю що всі наші хлопці вернуться героями, вірю в наших людей, у волонтерів, все буде добре. Велике дякую всім, хто допомагав у підготовці поїздки”, — наголошує Юрій Федоровський.

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: