Таку ідею калушанка Оксана Тимків висловила у соцмережі, повідомляють ”Вікна”.
Вона зазначає, що місто не має зупинятися на створенні нового логотипу. Слід братися за інші проекти, що б осучаснювали та розвивали Калуш.
— З нашим яскравим логотипом ми позбулися сірості і штампів, та коли серед своїх друзів запитувала, що люблять калушани їсти і пити (алкоголь до уваги не береться), чіткої відповіді нема. Тому пропоную з’ясувати, що нам смакує, і культивувати ці вподобання, — ділиться Оксана Тимків.
Калушанка нагадує, що у Львові, якщо “Сирник” — то обов’язково “Львівський сирник”, а про каву кажуть, що саме її смак та аромат в затишних кафе створюють атмосферу міста Лева, в яке хочеться повертатись знову і знову.
— Я пропоную обговорити мій варіант — “Чай з липи та чебрецю” і “Горіхове печиво”, ці продукти ростуть на нашій землі, ми їх вживаємо, але без свідомого переконання, що це ж наше рідне, таке смачне, таке корисне, і завжди у підсвідомості формується образ домашнього дивану, ковдри, чашки гарячого чаю з “горіховим печивом”. Особливо, коли знайомишся з новими людьми, називаєш своє ім’я, та з якого ти міста, людям завжди цікаво дізнатись саме про місто, і те, що ти розкажеш, накладається на враження про тебе, виходить — “Розкажи про місто в якому живеш, я буду знати, чи ти вмієш любити”. Кожний львів’янин чи киянин любить своє місто, і чітко двома-трьома тезами це обґрунтує, калушани хвилину-другу будуть мовчати, потім не чітко, щось говорити, — зауважує калушанка.
Притім, Оксана Тимків стверджує, що така пропозиція потребує детального обговорення, зокрема, з власниками кафе, бо саме з їхньою допомогою можна культивувати ці вподобання. На думку калушанки, Калуш — місто, в якому знають секрети приготування справжнього прикарпатського чаю, а смак “Горіхового печива” створює гарний настрій.
— Якщо ця ідея буде цікава, то в нашому місті є травники, які можуть навчити правильної пропорції чаю, та забезпечити кафе ним. Щодо печива — то найкращий рецепт має бути оприлюднений, тобто взятий за основний, кафе можуть самі випікати або замовляти у того, хто візьметься за цю справу. Щорічно можна проводити конкурси випічки і переможцю надавати ексклюзивне право на постачання печива, наприклад, на урочистості з нагоди “Свята міста”, — пропонує Оксана Тимків.