Три роки тому калуська Ратуша згоріла. Нині це — закинуте приміщення, яке слугує громадською вбиральнею та сміттєз Проект почався спонтанно, з ініціативи калуського поета Остапа Микитюка, інформують ”Вікна”.
Соціальні мережі об’єднали калушан, яким не байдуже майбутнє калуської Ратуші. Вони прагнуть діалогу із владою та хочуть заручитися її підтримкою.
— Треба прибрати територію, “зашити” це все щитами — цікавими, мотивуючими, щоб кожен калушанин, який проходить мимо, розумів: тут буде Ратуша і це буде Ратуша в його місті, — переконана Наталія Захарова. — Просто треба залучати більше креативних ідей. Бо не можна просто піти до влади і сказати: дайте, бо ми хочемо. Ми повинні мати проект і попросити допомоги.
Історія Ратуші починається ще у середньовіччі, після того, як у 1549 році Калуш отримав магдебурзьке право. Сучасну Ратушу було збудовано наприкінці ХІХ століття. До 1939 року тут знаходився калуський магістрат. Потім — райком партії, німецька управа, знову райком, а згодом — управління сільського господарства. З 2005 року розпочалася реконструкція ратуші.
Три роки тому калуська Ратуша згоріла. Нині це — закинуте приміщення, яке слугує громадською вбиральнею та сміттєзвалищем. А могло б бути музеєм.
— Ратуша мала б стати місцем культурнорго паломництва, — переконаний художник Орест Костів.
Реконструкція Ратуші потягне на кількадесят мільйонів гривень, — повідомив раніше громадським активістам міський голова Ігор Матвійчук.
Між тим, є й альтернативні думки про майбутнє калуської ратуші: як варіант — не відновлювати її, а — знести, — каже директор музейно-виставкового центру Уляна Паньо.
Бо, на її думку, похід вперед з повернутою назад головою — справа складна і непотрібна. На місці Ратуші, пропонує Уляна Паньо, можна облаштувати зелену відпочинкову зону