Частина делегації Калуського суспільно-культурного товариства «Надсяння» на відзначенні свята української на Калуське суспільно-культурне товариство «Надсяння» об’єднує переселенців з Перемишльчини, Сяноччини, Ярославщини, Любачівщини, Лісківщини та інших повітів і їх нащадків та з часу створення в 1994 році здійснює поїздки до Польщі на наші рідні землі Надсяння з яких з 1944 по1947 роки були депортовані українці, інформують “Вікна”.
Довідка. 9 вересня 1944 року у Любліні між Польським Комітетом національного визволення та урядом Української РСР підписано угоду, яку підписали Едвард Осубко –Моравський та Микита Хрущов, наслідком якої було виселення українців з їхніх споконвічних земель і поляків з території Української РСР. 16 серпня 1945 р. між СРСР і Польщею підписано договір про радянсько-польський кордон, який пройшов лінією Керзона.
Таким чином, у складі Польщі опинилися землі Надсяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя, на яких проживало понад 700 тис. українців.
Протягом 1944-1946 років понад півмільйона українців злочинно депортовані з їхніх рідних земель до УРСР. А в період з 28 квітня по 12 серпня 1947 року понад 150 тисяч українців депортовано на захід та північ Польщі, на колишні землі Німеччини, внаслідок операції Вісла, метою якої було остаточне і повне виселення українців.
Як розповів ”Вікнам” голова Калуського суспільно-культурного товариства «Надсяння» Юрій Соколовський, розпочалася поїздка калушан у суботу, 25 червня з відвідання озера Солінське та курортів Соліна і Поланчик, які розташовані в одному з найгарніших закутків Польщі над Солінським озером. Озеро з’явилося 1969 року в результаті будівництва греблі Соліна на річці Сян. Водойма займає площу в 22 квадратних кілометри і містить 472 мільйони кубометрів води, що робить його найбільшим штучним озером Польщі. Довжина греблі – 664 метри, висота – 82 метри. При цьому було затоплено немало сіл, в яких до 1946 року домінувало українське населення. Бойків лівобережних сіл – Солина, Райського, Городка, Завозу, Лугів – було примусово виселено 1946 року. Старі люди кажуть, коли рівень води в озері спадає на 10 метрів, видніються верхівки українських церков.
Намилувавшись досхочу воістину Божою красою Соліни, переповнені позитивними емоціями, калушани вирушили до міста Сянок — міста в Низькому Бескиді, на сході краю Горлицько-Сяніцької улоговини. Місто Сянок (Сянік) було одним з перших українських міст, яке отримало магдебурзьке право. Там калушани відвідали Музей Народної Архітектури — найбільший музей просто неба у Польщі і третій за територією у Європі Музей під відкритим небом, який справив неабияке враження на калушан. На 38 гектарах музею розташовано більше 150 об’єктів дерев’яної архітектури, з багатими матеріалами з Лемківщини, Бойківщини й Надсяння, чимало українського матеріалу також у періодиці музею. Музей Народної Архітектури — це не тільки Етнографічний Парк з його експонатами, але насамперед величезний науковий та інтелектуальний збір. У складах знаходиться понад 31 тис. експонатів з області народної культури регіону.
Далі дорога наших краян пролягла до сіл Сяноцького повіту, з яких українці були депортовані до Калуша. Декілька членів калуської делегації вперше побували на могилах своїх родичів (дідів, прадідів, бубусь та прабабусь).
26 червня, в неділю, зранку калушани вирушили до Перемишля, де відбулося щорічне відзначення свята Української національної пам’яті, яке організовують Об’єднання українців у Польщі та суспільно-культурне товариство «Надсяння».
Загалом на захід прибули представники із багатьох областей України та Польщі. Великі делегації були представлені від громадськості Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, а також у заході брали участь представники Посольства України у Варшаві, Генконсульства України у Любліні та місцевої польської влади.
Урочистості розпочались зі святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі.
Опісля присутні пройшли урочистою ходою від Кафедрального собору у супроводі військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до єдиного офіційного Українського військового цвинтаря в Польщі воїнів Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та воїнів Української Повстанської Армії, що розташований в с. Пикуличі.
Правда,не обійшлося без прикрого інциденту, який був спровокований ультранаціоналістичними польськими організаціями, котрі поставили собі за мету зірвати проведення свята української національної пам’яті у Польщі. Задовго до дня свята в польських соціальних мережах масово поширювались відео, фото та текстові матеріали із закликом «Не дозволимо безкарно прославляти злочинців» та «Геть бандерівців та їхніх посібників із Польщі». Проте поляки не піддалися на провокаційні заклики та не вийшли на вулиці перешкоджати українцям у проведенні їхнього свята. Лише невелика група молодиків, частина з яких були у чорних футболках з портретом Степана Бандери перечеркнутим червоною лінією, а частина у футболках націоналістичної польської організації – Усепольської молоді викрикали гасла «Бандерівці та їхні прихильники – геть з Польщі» та «Польща анти бандерівська». Після спроби завадити проходженню колони процесії та спровокувати сутички польська поліція та спецпризначенці, які заздалегідь були підготовлені до можливих провокаційних дій, локалізували найбільш агресивних молодчиків, після чого колона продовжила рух до українського військового цвинтаря, де було проведено панахиду та покладено квіти до Меморіалу українським воїнам.
Загалом поліція затримала 23 особи. Їх звинувачують у порушенні права до публічного сповідування релігійного культу. Ще щодо 14 польських молодиків тривають провадження.
”Ми вдячні Польщі за підтримку євроінтеграційних прагнень України, за їхню підтримку українців під час подій на Майдані і сподіваємося, що третя сила (кремлівська рука Путіна) ніколи не розсварить наші два братні народи”, — каже Юрій Соколовський.