З Голинської ОТГ до Калуша “втікають” два села

Село Сівка-Калуська, яке ще кілька тижнів тому думало над тим, до якої об’єднаної територіальної громади (ОТГ) йому приєднатися, нарешті визначилося. За результатами повторного опитування, 70% селян висловилися за те, щоб долучитися до Калуської ОТГ всупереч попередньому рішенню сільради про вступ до Голинської громади.
Переглядів: 815

Така ж зміна настроїв спостерігається і в сусідньому Пійлі, де значна частина мешканців також підтримують перегляд рішення сільради і хочуть об’єднання не з Голинню, а з Калушем, інформують ”Вікна” з посиланням на ”ГК”.


Цікаво, що попри таку громадську нестабільність у цих двох селах, Івано-Франківська облрада 12 серпня все-таки включила Голинську ОТГ до списку на затвердження. У Пійлі вважають це рішення облради додатковим доказом того, що саме в ній сидять люди, які лобіюють свого часу спонтанно народжену ідею Голинської об’єднаної громади. До речі, не підтриманої Міністерством регіонального розвитку як фінансово малоспроможної. Та задум і далі проштовхується шляхом тиску депутатів Калуської райради на сільського голову Пійла, який не може цьому протидіяти.


Однак скликана минулої неділі з цього питання позачергова сесія Пійлівської сільради перетворилася на кількагодинний галас. Через це не було прийнято жодного рішення, а сільський голова Микола Семанів втік від людей під прикриттям вельми активного священика отця Романа.


Позачергова сесія Пійлівської сільради винесла на розгляд два питання: про скасування свого рішення від 3 серпня “Про добровільне об’єднання сіл Пійло та Довге-Калуське в Голинську ОТГ” та про створення ініціативної групи з вирішення питання добровільного об’єднання сіл Пійло та Довге-Калуське.


Сесія була відкритою і зібрала під дахом Голинської школи велику кількість пійлян, небайдужих до майбутнього свого села. Всі хотіли нарешті почути думку сільського голови Миколи Семаніва. Та війт і цього разу здивував громаду: слово для виступу надав отцеві Роману. Проте більшість вважала, що його місія нести слово Боже, а не пропаганду та агітацію.


Чим далі, тим більше сесія нагадувала некерований мітинг: говорили дуже багато, надто голосно і одночасно. Тому ніхто нікого не чув. Депутати то покидали залу, то поверталися, голова то щось вигукував, то безсило опускав руки. Нарешті оголосив сесію закритою.