План має на увазі вивід цілісного майнового комплексу даного підприємства зі складу ДП “Укрінтеренерго” і його подальшу передачу до складу нової структури — нині створюваного підприємства “Калуська ТЕЦ-нова”, інформують ”Вікна” з посиланням на UAprom.
Офіційного пояснення цієї ініціативи ніхто не давав, а утворений внаслідок цього інформаційний вакуум став благодатним грунтом для чуток. Найпопулярніший з них звучить просто: перепідпорядкування Калуської ТЕЦ — це один з епізодичних наслідків недавнього глобального перерозподілу сфер впливу над паливно-енергетичним комплексом. Йдеться про різке ослаблення впливу негласного куратора вугільної галузі Сергія Тригубенка, який через главу “Укрінтеренерго” Василя Андрієнка де-факто контролював Калуську ТЕЦ. Ослабленням позицій Тригубенка, як свідчить ця версія, зараз і вирішили скористатися його конкуренти на чолі з міністром Насаликом.
Автори цього припущення готові пояснити інтерес Ігоря Насалика до Калуської ТЕЦ відразу двома фактами. Перше: Франківщина — вотчина Насалика, в межах якої проходило не тільки його підприємницьке становлення, а й розвивалася політична кар’єра (він двічі був мером Калуша).
Друге: за роки керування містом, нинішній глава Міністерства енергетики сформував в Калуші власну команду управлінців. До цього табору можна віднести, наприклад, Ігоря Яковину — директора КП “Водотеплосервіс”, який свого часу балотувався в депутати міськради Калуша від “Української партії”. Її почесним головою є Насалик.
В даному випадку зв’язок Насалика з Яковиною має значення у тому, що очолюваний останнім “Водотеплосервіс” — це не тільки один з основних споживачів теплової енергії Калуської ТЕЦ, а й фактичний власник бюджету станції (розмір його боргів за теплову енергію зараз становить 40 млн грн.).
Загалом, з боку ситуація виглядає так, ніби виходом Калуської ТЕЦ зі складу “Укрінтеренерго” Ігор Насалик відкриває процес переходу станції під контроль близьких структур. Можливо, це дійсно так, але в даному випадку мова не піде про банальний перерозподіл контролю над держактивами. Завдання міністра цікавіше.
Джерела “UAprom” стверджують, що перепідпорядкування теплової станції ніяк не пов’язане з ослабленими позиціями Сергія Тригубенка, а пояснюється бажанням перевести цей актив з державної в комунальну власність.
”Подальша доля підприємства “Калуська ТЕЦ-нова” — робота в парі з ТОВ “Калуська соляна компанія” , — говорить співрозмовник UAprom.
За його словами, остання зараз готується почати переробку розсолів затопленого Домбровського кар’єру в добрива. Шанс зайнятися цим бізнесом ТОВ отримало пару місяців назад, коли Господарський суд Івано-Франківської області визнав цю компанію інвестором “Оріани” — калуського заводу, який оперує згаданим кар’єром. Мажоритарієм “Калуської соляної компанії” вважається італійська фірма “VOMM”, але її українські засновники куди цікавіші. Серед них — Василь Петрів, який був заступником Ігоря Насалика в роки його перебування в кріслі міського голови Калуша.
Для реалізації свого бізнес-плану “Калуської соляної компанії” потрібна теплова енергія місцевої ТЕЦ. Правда, навіть якщо авторам цієї кооперації вдасться її налагодити, це буде далеко не остання проблема на їхньому шляху. Перше, що кидається в очі — неприємна виробнича залежність ТЕЦ від ТОВ “Карпатнафтохім”. Останньому належить під’їзне залізничне полотно (від станції Рожнятів до під’їзних шляхів ТЕЦ), яке є безальтернативним шляхом поставок вугілля на станцію.