73 роки тому у Калуші розстріляли учнів торгівельної школи. Їхні тіла не можуть знайти і досі, інформують ”Вікна”.
І досі у Калуші є чимало людей, які пам’ятають імена розстріляних учнів торгівельної школи.
31 жовтня 1943 року учні торгівельної школи зібралися, щоб традиційно відвідати Службу Божу у храмі Святого Архистратига Михаїла. Прийшов і Василь Мацьків, який мешкав на приватній квартирі. Проте, колег-”бурсаків”, які жили у гуртожитку, не було. Товариш, якого відправили подивитися, чому немає хлопців, пришов нажаханий. Адже у кімнатах хлопців — безлад. Йому сказали, що всіх арештувало гестапо.
Саме проживання на приватній квартирі і врятувало від смерті Василя Мацьківа. І саме йому судилося першому підняти тему розстрілу своїх колег, опублікувавши спогади у часописі “Свобода”, що виходив у США. У своїх спогадах Василь Мацьків розповів про страту хлопців. Їх привезли на калуську торговицю у четвер, 4 листопада 1943 року. Примусово зігнали людей. Із автівки гестапо почали витягати по троє-четверо побитих хлопців. Люди почали їх впізнавати. Кожному із хлопців призначена куля. Не вижив ніхто.
За хлопців просили і батьки, і директор калуської “торгівельки”. Відомо, що він до гестапо ходив двічі. Раз — навіть довелося їхати до Станіслава (нині — Івано-Франківська. — Авт.). Це було 4 листопада — морозний день, коли вже встиг випасти сніг. У Калуші на той час було людно, адже містяни і мешканці довколишніх сіл з’їжджалися на торговицю. Тому, перестрівши дорогою додому знайомого, дізнався, що хлопців врятувати не вдалося. Їх демонстративно розстріляли біля однієї з крамниць.
Достеменно невідомо, чим могла бути викликана така агресія нацистських окупантів. Адже 1943 рік не був періодом загострення конфліктів між галичанами і нацистами.
Сьогодні у Калуші вшанували 13-х юних калушан, доля яких обірвалася 73 роки тому. Символічно, що їхній пам’яті вклонилися однолітки — учні калуських шкіл.