Найімовірніше, у першому ряду третя зліва — пані Тисовська, четверта зліва — пані Стефанія Чорпіта, або ж, як тоді казали, Чорпітова. "Союзянки" будуть вдячні калушанам за будь-які уточнення чи доповнення, інформують "Вікна".
Довідка. Метою «Союзу українок» була активізація жінок, піднесення їхнього освітнього й економічного рівня (зокрема, фахового досвіду у ділянці хатнього господарства), суспільної гігієни, суспільної праці, участь у світовому жіночому русі тощо. Через воєнні події праця Союзу українок розгорнулася щойно у 1920-1921 роках. Заходами «Союзу українок» відбувся загальний жіночий з’їзд (по закритті його польською владою він відбувався далі таємно). «Союз українок» мав триступневу будову: централя у Львові, філії (1937 — 67) по містах і містечках, кружки (828) по селах; кількість членів близько 45 000. 25% українських сіл у Галичині мали кружки «Союзу українок», а належало до нього близько 5% українського жіноцтва (для порівняння відсотки товариства «Просвіта» 85 — 15). Територію діяльності «Союзу українок» польська влада обмежила Галичиною. Статут «Союзу українок», прийнятий 1917 року, був змінений 1933 року.
У першій половині 1920-их років праця «Союзу українок» була спрямована на відновлення діяльності по воєнній руїні й на організаційні заходи, згодом на приєднання жінок-селянок до «Союзу українок» та поглиблення змісту праці. Для здійснення цих завдань і вишколу кадрів, централя «Союзу українок» організувала ряд курсів: 1927 року п’ятимісячні у Львові (під керівництвом О. Ріпель), 1929 року у Коршеві (у співпраці з товариством «Сільський Господар»), 1932 — орг.-осв. у Львові та ін. 1937 окрім того був курс громадського вишколу. У програму курсів входило ознайомлення з засадами «Союзу українок» та з ідеєю кооперації, ведення дитячих садків, вивчення хатнього і городнього господарства, основгігієни. Випускниці (їх було понад 200) курсів працювали здебільша по філіях «Союзу українок», що значно спричинилося до гром. та госп. піднесення жінки-селянки; вони організували (часто з ін. організаціями) фахові курси по містечках і селах (1937 – 177, у тому числі 81 — куховарський, 13 — хатнього господарства, 53 — трикотажно-в’язальні, 21 — крою та шиття, 7 — вишивання).
