Двоє друзів-калуш займаються усім, чим можна, аби проштовхувати місто, його історію Олександр Коваль розповів «Репортеру»:
«Тут на кладовищі хочемо ідентифікувати всіх відомих людей, позначити могили, розділити секторально, зробити стенди. – Але спершу треба це все вичистити. Тоді можна й екскурсії водити не гірше як на Личакові. Тут дуже цікаві постаті, які творили історію не лише Калуша».
Василь Фіцак, за професією слюсар, а нині — краєзнавець, знає історію старого кладовища краще за істориків:
«А тут ми з-під землі й сміття розчистили могилу Фердинанда Полюшинського. Він інженер, очолював ревізійний відділ лісів повіту і Калущини, Досить відома постать на той час. Взагалі, на польських сайтах не було відомостей, де він похований – ні місця, ні дати. А він тут. Подали запити, але ніхто з рідних ще не звертався».
Багато місць поховань втрачено і вже не відновиш, бо ж саме кладовище започаткували ще в 1790 році. В той час, як правило, ставили дерев’яні хрести, які стояли не більше півстоліття.
Калуське кладовище зазнало багато руйнувань від двох воєн. Самі ж віднаходили пам’ятники зі слідами від куль, снарядів. Та найбільше, говорять активісти, шкодять люди, які просто скидають сміття на могили чи у розбиті гробниці.
Двоє калушан вже ідентифікували близько 400 осіб. Серед них чимало відомих людей, які зробили значний внесок у розвиток Калуша – бургомістри, промисловці, просвітяни, духовенство, судді, військові.
Усі напрацювання наразі у рукописному вигляді у Василя. Він збирає та зберігає, аби потім видати, як кошти знайдуться. Досліджувати є що – три гектари площі.
Детальніше — у публікації «Історія лежить у склепах».
