У вшануванні пам’яті українських вояків взяли участь представники із багатьох областей України та воєводств Польщі Свято української національної пам’яті розпочали спільною молитвою у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі. Після Літургії духовенство і близько півтори тисячі українців із українськими державними прапорами у супроводі військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вирушили пішою ходою Перемишлем на Український військовий цвинтар у село Пікуличі де спочивають вояки Армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії.
Після минулорічного прикрого інциденту, який був спровокований ультранаціоналістичними польськими організаціями, котрі ставили собі за мету зірвати проведення свята української національної пам’яті у Польщі, цього року польською владою були вжиті безпрецедентні заходи безпеки, до яких було залучено велику кількість працівників поліції та загонів спецназу, які супроводжували колону та перекривали вулиці по всьому маршруту її руху, розповів «Вікнам» голова Калуського суспільно-культурного товариства «Надсяння» Юрій Соколовський.
Нагадаємо, що торік під час релігійної ходи українців із центру Перемишля до братської могили у Пикуличах сталися неприємні провокації. Польські футбольні хулігани і націоналісти кілька разів нападали на учасників ходи, вигукували образливі гасла, потоптали релігійну фану, побили декого з учасників ходи. Поліція тоді затримала близько 20 хуліганів.
Після прибуття на цвинтар відбулася панахида, яку відслужили владики, а також покладання квітів від численних делегацій, які прибули на поминальний захід та громадське віче. Виступаючі на віче цитували Юзефа Пілсудського, першого голову відродженої польської держави, засновника польської армії, маршала Польщі, який говорив, що немає вільної Польщі без вільної України.
У вшануванні пам’яті українських вояків взяли участь представники із багатьох областей України та воєводств Польщі, влади Перемишля, великі делегації були представлені від громадськості Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, а також у заході брали участь керівники м. Львова та Львівської області, народні депутати України та представники суспільно-культурних організацій з Польщі і України.
Довідка. До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три поза казармові об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків.
У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, щодня помирало близько 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань вибрано місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. Упорядкуванням цих місць українці, долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії.
1-го листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь близько 10 тисяч осіб.
На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння. Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані, написаному на одній зі спільних могил, встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: “Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька.
Щороку 1 листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводилися релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили.
У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі.
Назву “Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.
