Іван Франко. 1912 рік. Фото Василя Якіб’юка | Фото: Фонди Львівського національного літературно-меморіального музе Про це йдеться у розвідці кандидата історичних наук, доцента кафедри філософії Львівського національного аграрного університету Наталії Мисак, інформують «Вікна».
Як відомо, Іван Франко разом з братом Онуфрієм продали свою частку господарства у Нагуєвичах і у 1903 році спільно придбали набагато більший маєток у с. Підгірках Калуського повіту. Відтоді Франки відпочивали там. Сини й донька письменника приїздили туди майже щороку на канікули. Поблизу села текла річка Лімниця, у якій Іван Франко полюбляв рибалити, а діти – купатися.
Як згадувала донька Каменяра Анна, вона з братами часто ночувала в стодолі на сіні. Але не тому, що в будинку бракувало місця. Діти полюбляли запах сіна, та й в стодолі було набагато прохолодніше, ніж у домі. Також доводилося виконувати хоча й незвичну, але дуже цікаву для містян щоденну селянську роботу:
«Разом з дітьми стрийка й стрийною ми йшли раненько, ще перед сходом сонця працювати в поле: обкопувати картоплю, полоти пшеницю або городовину, брати льон чи коноплі, пасти корови, а хлопці тимчасом косили траву, звозили сіно й збіжжя, пасли коней. Ця праця для нас, міщухів, була повна радости й насолоди, і ми старалися навипередки з іншими виконувати наложені на нас завдання, а як «нагорода» за нашу працю, чекали на нас повні глечики свіжого чи квасного молока, сільська здорова страва й твердий сон на пахучому сіні в стодолі».
Не цурався сільської роботи й сам Іван Франко. Ось що пригадував його син Тарас про батька:
«… любив працю біля сіна і снопів, але й інші роботи він знав блискуче».
Іван Франко часто ставав з косарями до косовиці, рубав дрова, особливий інтерес у нього викликало вирощування кролів і голубів.
Сільський відпочинок мав і практичну складову – родина завжди поверталася додому з повними пакунками продуктів, так необхідних у місті.