"Отже справді щось із ваших молитов, симпатій, лайків та ін. променів добра-і-світла пробилося в мою реальність і з Юрій Іздрик живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів КРК» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Флешка-2GB» (2009), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), «Календар любові», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену, інформують "Вікна".
З нагоди 55-річчя Юрій Іздрик подякував всім за вітання на своїй Facebook-сторінці:
"55 – це не 50+5.
55 – це просто дві п*ятірки.
Тобто "ета пять!" раз і "ета пять!" другий раз.
Це я так намагаюся нумерологічно подякувати всім, хто
привітав, пробував привітати, збирався привітати, завтикав привітати, збирався не вітати, але передумав, не збирався вітати, але привітав і т.д.
Спасибі сердечне!
Звісно, всі ці групові подяки відгонять фальшею статистичних звітів, але нема на то ради. Тому додатково звідомляю зацікавлених, що 55 ДН несподівано виявився найкращим з усіх, які можу згадати.
Отже справді щось із ваших молитов, симпатій, лайків та ін. променів добра-і-світла пробилося в мою реальність і змінило її на краще.
Це було круто!
Це був супер подарунок нереальної прухи!
Я не зумію втримати її в собі – а отже вона асиметричними атомними фітбеками повертатиметься до кожного, хто в темі. Прухи нам усім!
Бодай раз на рік.
А краще – щодня!
Намасте!
І бережіть себе – це єдиний дієвий спосіб берегти світ".