загрузка...

Біль душі Петра Савчина. Унікальну колекцію примітивного живопису відкрили у Калуші. ФОТО+ВІДЕО

П'ятдесят років майстер носив у собі цей біль. Петро Савчин малював свої роботи вже смертельно хворий


Біль душі Петра Савчина. Унікальну колекцію примітивного живопису відкрили у Калуші. ФОТО+ВІДЕО

Дата публікації: 2017.11.25 | Коментарів: 0 | Переглядів: 744

Унікальну колекцію примітивного живопису Петра Савчина «Біль моєї душі» представили в краєзнавчому музеї Калущини. Виставка присвячується 85-им роковинам Голодомору 1932-1933 років.

Петро Гаврилович Савчин народився 29 березня 1923 року в селі Чертіж Жидачівського району Львівської області.

Талант до малювання виявився у Петра ще в шкільні роки. Мрія вчитися професійного малярства у Львові не збулася – не так через матеріальну скруту, як через небажання батька і мачухи підтримати цю мрію фінансово. Вчитель малого Петра, інженер Трильовський, намагався пояснити очевидну вигоду науки для такого обдарованого хлопця, але позиція родичів була несхитною – ні! Рік навчався різьбярства по дереву в Жидачеві, а потім пішов у науку до шевця, інформують "Вікна".

Протистояння польській санаційній політиці, неприйняття реалій першої радянської окупації, участь у загоні самооборони після вибуху війни, активна боротьба з гестапівцями, підпільна робота у сотні Гонти-Гамалії, призов до червоної армії, поранення, демобілізація, повернення в УПА, арешт, табори – більшість цих фактів біографії художника є своєрідною квінтесенцією життєпису цілого покоління.

Обставини склалися, що Петро Савчин все ж потрапив до червоної армії. Він устиг повоювати з німцями, був поранений і залишився інвалідом на все життя.

Посвідка про інвалідність стає добрим прикриттям для підпільної боротьби. До 1946 року фронтовик Савчин успішно підтримує вісьмох бійців з бункера біля села Чертіж: постачає їм харчі, одяг, боєприпаси. Заарештований 1 серпня 1947 року, звільнений 21 червня 1956-го. 21 вересня 1992 року прокуратура Львівської області реабілітує громадянина Савчина Петра Гавриловича.

Після звільнення з табору в 1956 році він їде на Закарпаття, а з 1957 року оселяється в Калуші. Одружується з Анастасією Василишин, яка теж спробувала, яка теж спробувала принад «сталінського раю» на лісоповалі.

Наприкінці 80-х років потрібна була наочна агітація – ефектна, якісна. І Петро Савчин малює плакати. З ними він їздив на Схід України, під Верховну Раду.

А потім був прорив, передсмертний вигук. Тридцять дві картини, написані за чотири роки! П'ятдесят років майстер носив у собі цей біль. Петро Савчин малював свої роботи вже смертельно хворий.

Усі ці карти майстер ще за життя передав місцевому краєзнавчому музеєві – шляхетний жест для рядового українського пенсіонера.

В останній рік життя став лауреатом обласної премії ім. Я Лукавецького. Помер Петро Савчин у серпні 2003 р.

Більше про художника-наївіста — у публікації "Майстер Петро".

Цього тижня до 85-ї річниці Голодоморів краєзнавчий музей Калущини презентував виставку робіт майстра. Подробиці — у сюжеті CiTiVi:

загрузка...
загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Загрузка...

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: