До Калуша завітав Бернард Дічек, батьків-євреїв якого у Другу світову врятувала калуська родина. ФОТО

Старшокласники гімназії мали незабутню зустріч із канадійцем-ізраїльтянином паном Бернардом Дічеком, представником родини євреїв-калушан, яку свого часу порятували наші земляки — родичі гімназійного педагога Наталії Забрицької.
Переглядів: 1408
У Калуші відбулася зустріч з канадійцем-ізраїльтянином Бернардом Дічеком

Організатори зустрічі назвали гостя «зберігачем і шукачем непроминальних скарбів генетичної любові до Калуша із генетично-спогадального набутку євреїв-калушан Реґіни та Йозефа Дічеків», інформують "Вікна" з посиланням на Калуську гімназію ім.Дмитра Бахматюка.

Співпраця з Бернардом Дічеком зародилася два роки тому під час творчої роботи гімназистів над відеороликом з художньо-документального літературного образка, гімназистки-випускниці 2011 року Тетяни Дубини (наставник — Галина Довжанська) про родину праведників світу — гімназійного педагога Наталії Забрицької-Паньковичів, котра в час Другої світової війни порятувала закоханих молодят.

Під час зустрічі у гімназії присутні мали нагоду поспілкуватися і побачити уривки із авторського фільму Бернарда Дічека про пошук «свого Калуша з батькових натхненних розповідей».

Раніше йшлося, що  пару закоханих євреїв калушани переховували майже рік у бункері на горищі стайні.

2015 року учні 5-Б класу Калуської гімназії ім. Дмитра Бахматюка та їхній класний керівник Віталій Півторак підготували відео про єврейську історію Калуша.

У зворушливому ролику школярі розповідають історію єврейської громади у Калуші та українських євреїв у роки Другої світової війни.

У відео розказана історія Андрія Панковича і його сім’ї, які в роки Голокосту врятували єврейську пару від смерті. Андрію Панковичу і його батькам в 2000 році було присвоєно звання «Праведників народів світу». Андрій Миколайович згадував:

”Це було восени 1942 року. Мені було 15 років. У той час до мене підійшла молода людина і спитала, чи можна побачити мого батька. Так ми познайомилися: це був Йосип Дичак, який попросив врятувати від смерті його та дружину. У цей час у Калуші йшла акція зі знищення євреїв. Батько і мати зібрали нас, дітей, і сказали, що треба допомогти цим молодим людям врятувати життя, але це повинна бути таємниця. Тато приготував бункер на горищі стайні, де було сіно і Йосип з дружиною переховувалися там з пізньої осені до серпня 1944. Носили їсти у відрі, коли ходили годувати худобу і Бог нам допоміг зберегти життя їхнє і своє”.

Після приходу радянських військ Йосип Дичак пішов на фронт, був розвідником. Після війни єврейська сім’я перебралася до Польщі, потім до Канади, але українець і єврей, які встигли стати рідними людьми, постійно підтримували зв’язок.