Біля центрального входу до єврейського кладовища височіє монумент, присвячений пам’яті євреїв, знищених у Калуші п 75 років тому обірвалося бурхливе життя єврейської громади Калуша, яка складала третину його населення і нараховувала близько 6000 євреїв. Але завдяки зусиллям людей доброї волі під час туру було зроблено важливий крок до відновлення пам’яті про цей зниклий світ і, як сподіваються учасники заходу, зажевріла надія на відродження його спадщини.
У турі взяли участь американське подружжя Джея та Марли Осборнів, які очолюють волонтерську організацію «Єврейська спадщина Рогатина» та беруть активну участь у заходах, спрямованих на відродження єврейського спадку Західної України; кінорежисер, ізраїльтянин Бернард Дічек: його батьків, мешканців Калушу, під час Голокосту врятувала родина калушан-українців; організатор заходу, волонтер Корпусу Миру США Патрісія Дейгнен, а також родина Віталія та Олександри Обревків, членів Української асоціації юдаїки. Під час туру до групи приєднувалися представники місцевої влади, краєзнавці, волонтери та місцеві жителі.
Єврейське кладовище XVII століття
Першим пунктом туру стали відвідини давнього єврейського кладовища, яке існує близько чотирьох століть, займає близько гектара та нараховує не менше 1200 вцілілих надгробків (мацéв). Після загальноміської акції з прибирання 12 жовтня, до якої долучилися міська влада, комунальні підприємства, волонтери, містяни та учні старших класів Калуської гімназії ім. Дмитра Бахматюка, кладовище виглядає чистим та охайним: скошена трава та зрубані кущі, на його території немає сміття. Біля центрального входу височіє монумент, присвячений пам’яті євреїв, знищених у Калуші під час Голокосту.
Учасники заходу оглянули кладовище, його надгробки, на більшості з яких збереглися надписи про калуських євреїв, що є цінною історичною інформацією. Віталій Обревко, який народився та виріс у Калуші, розповів про відкриття монументу та про можливі межі кладовища ще до його впорядкування у 1980-90-х роках. Адже під час будівництва прилеглих будинків його площа була дещо зменшена, деякі надгробки перенесені вглиб кладовища, щоб звільнити територію під будівництво. Окрім того, за згадками місцевих жителів, деякі єврейські надгробки знаходили й на вулицях міста.
Користуючись мапою Калуша 1850-х років та картою-схемою Моше Етінгера, який один із 17-ти осіб вцілів у Голокості, учасники туру спробували визначити справжні межі кладовища, але це питання досі залишається відкритим і потребує залучення архівних матеріалів та свідчень мешканців.
Тур мав на меті запланувати заходи, спрямовані на збереження чи відновлення єврейських історичних об’єктів. Патрісія Дейгнен, яка була й одним з організаторів згаданого прибирання на кладовищі, вважає за необхідне оновити огорожу навколо нього. Огорожу разом із монументом було встановлено у 1990-х роках при фінансуванні місцевих підприємств та іноземних меценатів, але за минулі роки багато її секцій були знищені. Через свою невпорядкованість кладовище часто слугує домівкою для безхатченків та місцем для пиятики.
Другий важливий захід, у необхідності якого впевнені учасники туру, стосується наукової царини: кладовище містить важливу епіграфічну інформацію і потребує її опрацювання, аналізу та оприлюднення.
Достеменно відомо, що тут спочивають рабі Іцхак Лайфер, батько засновника хасидської династії у Надвірнянському районі, рабі Іцхак з Каліша (брат рабі Меїраз Перемишлян) та рабі Йосеф, батько якого — рабин Ар’є Лейбѓа Коен Ѓеллер, автор багатьох праць, теж калушанин. Розкриття імен інших похованих тут юдеїв — ще у майбутньому.
Таким чином, ще одним актуальним пунктом у планах на майбутнє постає опис надгробків кладовища, їхній аналіз та, як результат, видання каталогу і подальші дослідження краєзнавців, істориків та інших зацікавлених у збереженні історії міста.
Сакральна історія під ногами
Наступною зупинкою туру став центр Калуша, де кілька століть вирувало єврейське життя: на невеликій площі розмішувалися сім синагог різних напрямків юдаїзму, єврейських релігійних шкіл (єшив), громадських організацій, крамниць та житлових будинків, а також комплекс для ритуального очищення (міква). Це й не дивно, адже перед Другою світовою війною кожний третій калушанин був євреєм, а сам Калуш називали «маленькою Палестиною». Але, на жаль, від того життя залишилися лише згадки свідків і де-не-де — обриси фундаментів зруйнованих синагог.
Віталій Обревко за допомогою карти-схеми провів учасників туру місцями, де були розташовані ці споруди. На жаль, на більшості цих місць постали нові будинки радянської доби.
Ще одним сподіванням учасників туру є встановлення на цьому місці меморіалу, присвяченого пам’яті єврейської громади Калуша.
Зацікавленість міської влади
Під час ланчу, яким завершилася прогулянка центром міста, до групи приєдналися представники Калуської міської ради: начальник управління економічного розвитку міста Юрій Соколовський та начальник відділу з питань інвестицій та міжнародної інтеграції Олег Кузів. Вони розповіли учасникам туру про Калуш як один із найбільших промислових центрів Західної України, його індустріальний комплекс та спеціалізацію підприємств.
Було згадано і про те, що в становленні калуської промисловості, а саме — видобування калійної солі — брали участь євреї, які вкладали кошти в розбудову шахт, цехів та фабрик. Історичні згадки про це сягають XVI століття. З повагою згадали і сучасних євреїв-промисловців, які працювали в місті. Також присутні вшанували пам'ять покійного Ігоря Кернера, який був головою єврейської громади Калуша і зробив внесок як у життя громади, так і у збереження історії євреїв міста
Окрім згадок про минуле та розмови про сьогодення міста, з представниками місцевої влади були обговорені нагальні проекти, серед яких впорядкування єврейського кладовища, проведення епіграфічних досліджень, напрацювання туристичних маршрутів єврейськими місцями Калущини та прилеглих районів, відзначення пам’ятними знаками чи вказівниками місць єврейської пам’яті в Калуші, а також проведення просвітницьких заходів, зокрема, конференцій з приводу єврейської історії міста, пам’яті загиблих у Голокості тощо.
Юрій Соколовський та Олег Кузів висловили зацікавленість у розвитку співпраці з учасниками заходу та представниками невеликої єврейської громади щодо цих та інших проектів, які не лише допоможуть збереженню єврейської спадщини міста, але й історії міста загалом, адже одна нероздільно переплетена з іншою. Також розвиток цього напрямку діяльності сприятиме більшому інтересу туристів, у тому числі закордонних, та притоку інвестицій у місто.
Масові поховання у Пійлі
Група також зустрілася з головою Калуської міськрайонної організації «Меморіал», істориком-краєзнавцем Богданом Яневичем та кількома його однодумцями і вирушила на околицю міста, де біля села Пійло знаходяться масові поховання євреїв калуського гетто.
Місце поховання розташоване в дубовому лісі, молоді дерева якого постали тут вже після Другої світової війни. Сюди, за словами очевидців, гнали колони євреїв з гетта. Також відомо про розстріли в інших місцях, зокрема, на єврейському кладовищі.
Лісова стежка веде вглиб осіннього червоного лісу, неподалік від шосе, по обидва боки прорізані канави для стоку води. Через кількасот метрів трохи ліворуч від стежки під негустим чагарником помітне просідання ґрунту — це одна з кількох розстрільних ям. Пам’ять про це місце збереглася лише в спогадах свідків та краєзнавців, адже жодного пам’ятного знаку або чогось, щоб нагадувало про місце страти кількох сотень (або навіть більше) людей, тут немає. За словами Богдана Яневича, окрім євреїв, тут також були розстріляні українці, які чинили опір нацистському режиму.
Джей та Марла Осборн висловили бажання, аби це місце було не лише нанесене на карти, але й відзначене пам’ятним знаком (каменем чи монументом) на згадку про загиблих. Вони поділилися власним досвідом з розвідки місць масових розстрілів євреїв у Рогатині за допомогою ехолокаторів, яким можна скористатися і в Пійлі для визначення меж розстрільних ям тощо.
Бернард Дічек, близькі якого загинули у Калуші під час Голокосту, прочитав єврейську молитву. Також присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Єврейська виставка у колишньому будинку єврейської громади
Завершальним пунктом туру став музейно-виставковий центр міста Калуша, а саме — краєзнавчий музей Калущини, який розташований у чи не єдиному вцілілому єврейському громадському будинку, який до Другої світової війни належав єврейській громаді (кагáлу). Особливий інтерес для учасників туру представляла виставка «Сакральна спадщина єврейського народу», яку в липні цього року організував Віталій Обревко за сприянням директора центру Артура Єфремова.
На виставці були представлені предмети юдаїки релігійного і побутового призначення: атрибутика, релігійна література, в тому числі стародруки та документи, знайдені у спеціальному сховку для зберігання єврейських книг чи документів, що містять ім’я Бога, але вийшли з ладу (генізі) в одному з єврейських будинків Калуша. Метою виставки було ознайомлення відвідувачів з єврейською культурою та релігією, а також внескомєврейської громади у становлення та розбудову міста.
День «Туру місцями єврейської спадщини Калуша» був і останнім днем роботи цієї виставки. Віталій Обревко розповів присутнім про експонати, їхнє значення та історію.
У свою чергу, Артур Єфремов висловив намір влаштувати постійну тематичну виставку, присвячену євреям Калуша, адже музей має власні експонати, які стосуються єврейського життя міста, і є сподівання, що з часом їх стане більше. На разі представники музею закликають небайдужих посприяти поповненню виставки експонатами, пов’язаними з єврейською історією, релігією та культурою.
Наостанок Бернард Дічек подарував музеєві мезузу з Ізраїля — футляр з пергаментними сувоями зі словами з П’ятикнижжя Мойсея. За традицією євреї прикріплюють його на одвірках своїх будинків і приміщень. За пропозицією директора мезузу було урочисто прикріплено на одвірок — через 75 років після знищення єврейської громади.
Це стало завершальним акордом заходу і, разом з тим, одним з перших кроків у відродженні спадку єврейського народу Калуша. Хоча раніше у місті й були намагання впорядкувати пам’ятні місця та відродити пам’ять про єврейське життя. На жаль, вони не мали того успіху, на який сподівалася єврейська громада міста та зацікавлені в цьому люди. Тепер від нас залежить, де поставити кому у важливому ствердженні не лише для Калуша, але й для світової спільноти, небайдужої до східноєвропейського єврейства: «Єврейська спадщина Калуша: відродити неможна забути».
Олександра ОБРЕВКО, учасниця «Туру місцями єврейської спадщини Калуша»
